УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
суддів - Маринчак Н.Є., Степашка О.I., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 08 липня 2005 року
у справі №23/431
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ"
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя
за участю прокуратури Запорізької області
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
встановив:
У жовтні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом про визнання недійсними податкових
повідомлень - рішень ДПI в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
№0000812601/0/30335 від 05.10.2004р. та №0000822601/0/30336 від
05.10.2004р..
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15
лютого 2005 року позовні вимоги було задоволено повністю: визнано
недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення та стягнуто
з відповідача на користь позивача 170.00грн. державного мита та
118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
08 липня 2005 року скасовано рішення суду першої інстанції та
прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог,
судові витрати за перегляд рішення апеляційною інстанцією в сумі
85,00грн. покладено на позивача.
Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, позивач
звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в
якій поставлено питання про скасування постанови Запорізького
апеляційного господарського суду від 08 липня 2005 року, як такої,
що ухвалено з порушенням норм матеріального права та залишення в
силі рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2005 року про
задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками податкового
органу було проведено позапланову документальну перевірку позивача
на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства
за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р..
За наслідками вказаної перевірки складено акт
№23/35-01/30594694 від 01.10.2004р. яким встановлено порушення
позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема було встановлено, що
до складу валових витрат безпідставно віднесено суму 2575786,85
грн., в тому числі:
- в IV кварталі 2003р. - 702281,25грн.;
- в I кварталі 2004р. - 940996,53грн.;
- в II кварталі 2004р. - 932509,07грн..
На підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкові
повідомлення-рішення: №0000812601/0/30335 від 05.10.2004р. про
визначення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 5397736,56грн., в т.ч. 2719789,29грн. - основний платіж та
2677947,36грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000822601/0/30336
від 05.10.2004р. про визначення позивачу зобов'язання з податку на
прибуток в розмірі 4870972,23грн., в т.ч. 2575786,85грн. -
основний платіж та 2295185,38грн. штрафні (фінансові) санкції.
З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся
позивач займався реалізацією термоблоків падини
високотемпературних печей з сталі марки 10х18Н11БЛ без
термообробки. Для виготовлення вищевказаної продукції
підприємством було придбано різні компоненти, в тому числі і
ніобій.
Сталь 10х18Н11БЛ без термообробки повинна відповідати ГОСТ
977-88, в хімічному складі якого вміст одного з елементів марки
сталі - ніобію повинен складати від 0,45 до 0,90 і одним із
найдорожчих елементів даної марки сталі.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями між позивачем
підприємствами ТОВ "Фірма "Крансервіс" і Українсько-Російським ТОВ
з іноземними інвестиціями "Придніпровський кулеварний завод" було
укладено договори №626-Л віл 14.10.2003р. та №П2004001 від
01.04.2004р. відповідно, за умовами яких ТОВ "Фірма "Крансервіс"
та Українсько-Російське ТОВ з іноземними інвестиціями
"Придніпровський кулеварний завод" (виконавці) зобов'язувались
виконати роботи з виготовлення певних виробів (жаростійкі
термоблоки падини високотемпературних печей) з сировини та
матеріалів позивача і для останнього.
Згідно укладених позивачем договорів купівлі-продажу №2004002
від 11.02.2004р. (з ТОВ Науково-виробнича фірма "Iбріс"), №2004007
від 03.03.2004р. (з ПП "Укрметалпром"), №2004008 від 04.03.2004р.
(з ТОВ Техмет-сервіс"), №2004006 від 04.02.2004р. (з ТОВ "Гектор")
необій в штабіках було позивачем отримано та оприбутковано.
Згідно наявних матеріалів справи необій в подальшому не
реалізовувався та не використовувався в ході виробництва
продукції.
Згідно актів приймання-передачі давальницької сировини
позивачем передавалось виконавцям - металургійна шихта для сталі
10х18Н11БЛ та зливки стальні з легируючими матеріалами для
виготовлення жаростійких падин високотемпературних печей.
Приймання виробниками сировини здійснювалось за кількістю без
переліку складових шихти, в тому числі не було вказано про
використання ніобію для виготовлення вказані продукції.
Таким чином, відповідачем зазначено, що у ході перевірки
первинних документів на підтвердження факту передачі ніобію в
складі металургійної шихти позивачем не було надано.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28 грудня 1994 року
N334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові
витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.3.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не включаються до складу
валових витрат витрати на потреби, які не пов'язані з веденням
господарської діяльності.
Доводами касаційної скарги наведене не було спростовано.
Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини
справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального
права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду
про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в
судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів,
викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"АДМ" - без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
08 липня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак