ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р. № К-24327/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Карася О.В.
Костенка М.I.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Шевченко В.В., дов. № 67 від 01.12.2006 р.;
відповідача: Блага О.П., дов. № 150/9/10 від 10.01.2007 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
04.04.2006 р.
та постанову господарського суду Закарпатської області від
02.02.2006 р.
у справі № 14/228 господарського суду Закарпатської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Ужгородська
швейна фабрика"
до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської
області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" звернулось до господарського
суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Ужгороді №
0006021540/0-2788/15-0/00309140/23238 від 10.11.2005 р. про
стягнення штрафних санкцій в сумі 7 801,85 грн. за порушення
граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з
податку на прибуток.
Постановою господарського суду Закарпатської області від
02.02.2006 р. у справі № 14/228, залишеною без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р.,
позовні вимоги задоволені повністю.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані
відсутністю вини позивача у простроченні граничних строків сплати
узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток на два
календарні дні в сумі 78 018 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПI у м.
Ужгороді оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. та
постанову господарського суду Закарпатської області від 02.02.2006
р., з підстав неправильного застосування судами норм матеріального
права, а саме: п. 2. 3 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.
5.3.1 п. 5.3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5, абз. 2 пп. 7.1.1 п. 7.1 ст.
7, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ухвалити нове рішення, яким
відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в
задоволенні скарги як безпідставної.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її
задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів касаційної
скарги, просив залишити судові рішення судів попередніх інстанцій
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 07.11.2005 року ДПI у м. Ужгороді було проведено
невиїзну документальну перевірку податкової звітності: декларацій
з податку на прибуток, картки особового рахунку платника
податків - ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" за 2003 рік.
За результатами перевірки складено акт № 411/150 від
07.11.2005 року, яким встановлено, що при поданні податкової
звітності позивачем порушено п. 1.2 та пп. 5.2.3 п. 5.2 ст.5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року № 2181-III, шляхом прострочення до
30 календарних днів сплати податку на прибуток в сумі 78 018,50
грн.
На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0006021540/0
2788/15-0/00309140/23238 від 10.11.2005 року про зобов'язання
позивача сплатити штраф в розмірі 10% від простроченої суми за
затримку на 2 календарних дні, що становить 7 801,85 грн.
Крім того, судами встановлено, що ДПI у м. Ужгороді
30.10.2003 року було проведено позапланову документальну перевірку
по питанню дотримання позивачем відшкодування податку на додану
вартість за травень, липень та серпень 2003 року, за наслідками
якої встановлено наявність у позивача в липні 2003 року суми
експортного відшкодування - 74 857 грн. та у серпні 2003 року - 47
013 грн., а всього 121 870 грн., яка підлягала поверненню на
рахунок позивача.
31.10.2003 року позивачем було подано відповідачу декларацію
з податку на прибуток підприємства за три квартали 2003 року,
згідно якої сума податку, що підлягала сплаті становила 90,80 тис.
грн.
За висновком суду першої інстанції, з яким погодився і
апеляційний господарський суд, останнім днем граничного строку
подання позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за
3 квартали 2003 року з наростаючим підсумком з початку року, є
10.12.2003 року, а граничним строком сплати суми узгодженого
податкового зобов'язання 90 800 грн. з наростаючим підсумком з
початку року, є 20.12.2003 року.
Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України,
на підставі положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.
5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, приходить до висновку про помилковість визначення
судами граничного строку подання позивачем декларації з податку на
прибуток підприємства за 3 квартали 2003 року з наростаючим
підсумком з початку року, яким є 09.11.2003 р. та граничного
строку сплати суми узгодженого податкового зобов'язання 90 800
грн. з наростаючим підсумком з початку року, яким є 19.11.2003 р.
Керуючись абз. 2 пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України №
2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року, яким передбачено
проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових
зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків,
що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного
законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких
настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника
податків; така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви
платника податків за спільним рішенням податкового органу та
органу Державного казначейства України, суди дійшли до висновку
про право позивача зарахувати суму експортного відшкодування по
податку на додану вартість в рахунок сплати наявних сум податкових
зобов'язань по податку на прибуток.
Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями
встановлено, що позивач листом № 801 від 04.11.2003 року звернувся
до ДПI у м. Ужгороді з проханням зарахувати експортне
відшкодування з податку на додану вартість в сумі 110 000 грн. в
рахунок узгодженої суми 90 800 грн. податкового зобов'язання з
податку на прибуток, який був отриманий відповідачем - 04.11.2003
року.
Листом від 12.11.2003 року за № 17293/8/19-3 відповідач
звернувся до ДПА у Закарпатській області з проханням дати дозвіл
на відшкодування ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" по датку на
додану вартість шляхом зарахування в рахунок платежів по податку
на прибуток суми 110 000 грн. та на розрахунковий рахунок 43 857
грн.
Листом від 20.11.2003 року № 12856/7/15-27 ДПА у
Закарпатській області надало ДПI у м. Ужгороді згоду на проведення
взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань на
загальну суму 128 008 грн.
21.11.2003 року вказана сума була зарахована в рахунок сплати
суми 90 800 грн. узгодженого податкового зобов'язання позивача з
податку на прибуток.
Враховуючи те, що граничним строком сплати узгодженого
податкового зобов'язання по податку на прибуток є 19.11.2003 року,
а позивач звернувся до ДПI з листом, в якому просив зарахувати
експортне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 110
000 грн. в рахунок узгодженої суми 90 800 грн. податкового
зобов'язання з податку на прибуток - 04.11.2003 року, то висновок
судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу
підстав для нарахування позивачу штрафу за порушення граничних
строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на
прибуток на два календарні дні на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.
17 Закону України № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, є таким, що відповідає
нормам матеріального права.
Оскільки позивач здійснив дії по сплаті суми узгодженого
податкового зобов'язання за 3 квартали 2003 року в межах
встановленого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
граничного строку, то це свідчить про відсутність його
вини у прострочення таких граничних строків та відповідно про
відсутність правових підстав для притягнення його до
відповідальності.
Посилання скаржника на те, що дію абз. 2 пп. 7.1.1 п. 7.1 ст.
7 Закону України № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
на 2003 рік було зупинено
Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
спростовується фактом проведення ДПI у м. Ужгороді, на
підставі згоди ДПА у Закарпатській області, зарахування суми
експортного відшкодування по податку на додану вартість в рахунок
сплати суми 90 800 грн. узгодженого податкового зобов'язання
позивача з податку на прибуток.
За наведених обставин, судова колегія Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судового рішення у справі № 14/228 господарські суди першої та
апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права.
Таким чином, касаційна скарга ДПI у м. Ужгороді підлягає
залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх
інстанцій - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
Закарпатської області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
04.04.2006 р. та постанову господарського суду Закарпатської
області від 02.02.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Костенко М.I.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.