ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Бим
М.Є.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької
області від 13.04.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 23.06.2006 року у справі №11/176/06-АП за
позовом закритого акціонерного товариства "Бердянське підприємство
теплових мереж" до Бердянської об'єднаної державної податкової
інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкових
повідомлень-рішень, -
встановила:
Закрите акціонерне товариство "Бердянське підприємство
теплових мереж" звернулось до суду з позовом до Бердянської
об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про
визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002351520/2 від
31.10.2005 року та №0002351520/3 від 29.12.2005 року посилаючись
на те, що штрафні санкції за винесеними податковими
повідомленнями-рішеннями були нараховані за результатами перевірки
по податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість за
липень-грудень 2001 року, при цьому вказуючи, що по цих
зобов'язаннях строк виконання сплив відповідно у липні-грудні 2004
року згідно з п. 15.1.1 ст. 15 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року
№2181-ПI.
Постановою господарського суду Запорізької області від
13.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року, позов
закритого акціонерного товариства "Бердянське підприємство
теплових мереж" задоволений.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
відповідач подав до Вищого адміністративного суду України
касаційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду
Запорізької області від 13.04.2006 року та ухвалу Запорізького
апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року скасувати та
постановити нову ухвалу, якою в позові відмовити.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлене наступне.
Згідно підпункту 17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і пп.
6.1.7. Iнструкції про порядок застосування штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом
ДПА України від 17.03.2001 р. №110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованим
Мін'юстом України 23.03.2001 р. за № 268/5459, у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці
до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у
розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при
затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми
податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів,
наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
погашеної суми податкового боргу.
Згідно Додатку до акту перевірки №122, яким встановлені
терміни сплати, фактична дата сплати, кількість днів затримки,
процентний і фактичний розмір фінансової санкції (по 57 позиціях),
погашення недоїмки здійснено позивачем в січні - березні 2002
року, остання сплата - 22.03.2002 р.
Враховуючи вказане, судами першої та апеляційної інстанції
вірно зазначено, що право і обов'язок податкового органу на
складення податкових повідомлень виникли після сплати позивачем
сум недоїмок у вказаний період, в тому числі по останній сплаті -
23.03.2002 р.
Згідно пункту 17.3 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, сплата (стягнення)
штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до
сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за
винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту,
податковий орган має право самостійно визначити суму податкових
зобов'язань платника податків у випадках, визначених сум Законом,
не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем
граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли
така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її
фактичного подання.
Згідно матеріалів справи судами зроблено вірний висновок, що
перші повідомлення-рішення №0000881520/0 і №0000881520/1, на
підставі яких були прийняті і всі вказані раніше
повідомлення-рішення, складені відповідачем лише 31.05.2005р.,
тобто з пропуском 1095 днів.
Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 також передбачено, що
якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) податковий орган не
визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається
вільним від такого податкового зобов'язання.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції
дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для нарахування
штрафних санкцій за прострочення сплати зазначених податкових
зобов'язань, та відповідно про те, що оспорювані податкові
повідомлення-рішення слід вважати такими, що складені з порушенням
законодавства та які підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені
з дотриманням норм матеріального та процесуального права і
підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової
інспекції Запорізької області відхилити.
Постанову господарського суду Запорізької області від
13.04.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського
суду від 23.06.2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович