ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 28.04.2005 р.
у справі № 11/354-пн господарського суду Херсонської області
за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової
інспекції
до товариства з обмеженою відповідальністю "Галіт"
про узгодження сум податкових зобов'язань, визначених за
непрямими методами
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від
13.12.2004 р., залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р., відмовлено в
задоволенні позову Новокаховської ОДПI до ТОВ "Галіт" про визнання
податкових зобов'язань, визначених за непрямими методами, за
платежами з податку на прибуток у сумі 5963000,00 грн. та з
податку на додану вартість у сумі 2938627,00 грн.
Судові рішення вмотивовані висновком про необ'єктивне
застосування ОДПI непрямих методів для визначення податкових
зобов'язань відповідача, оскільки застосований позивачем метод
розрахунку грошових надходжень призвів до визначення об'єкта
оподаткування лише за рахунок встановлення валових доходів
відповідача без встановлення валових витрат, що суперечить пункту
3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо визначення об'єкту оподаткування; при
визначенні суми податкового кредиту, на яку б відповідач мав би
право зменшити податкові зобов'язання з податку на додану
вартість, ОДПI не застосувала непрямі методи, а виходила з правил
підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі Новокаховська ОДПI просить скасувати
ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
/
Закон від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
/ та ст.18 Указу
Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
08.07.1998 р. № 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ "Галіт" просить
залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ
"Галіт" згідно рішення начальника Новокаховської ОДПI від
06.08.2004 р. сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за
III-IУ квартали 2002 року, 2003 рік в загальній сумі 5963000,00
грн., в тому числі 2981500,00 грн. - основний платіж та 2981500,00
грн. - штрафні санкції, а також з податку на додану вартість за
липень - грудень 2002 року, січень - грудень 2003 року в загальній
сумі 2938627,00 грн., в тому числі: 1959085,00 грн. - основний
платіж та 1959085,00 грн. - штрафні санкції із застосуванням
непрямих методів, а саме: методу розрахунку грошових надходжень та
методу аналізу інформації про доходи і витрати платника податків -
слугувало не надання відповідачем під час комплексної
документальної перевірки, яку проводив контролюючий орган за
період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р., первинних бухгалтерських
документів, регістрів бухгалтерського обліку по рахункам,
документів податкового обліку, інших документів щодо
фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2002 р. по
31.12.2003 р.
Зазначені документи не були надані відповідачем на вимогу
контролюючого органу і після збігу наданого терміну для
відновлення відсутніх документів.
Згідно підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст. 4 Закону від 21.12.2000
р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
непрямий метод може застосовуватися для
визначення податкових зобов'язань платника податків, зокрема у
випадках, коли під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
З огляду на зазначене суд дійшов правильного висновку про
наявність у Новокаховської ОДПI законних підстав для визначення
ТОВ "Галіт" податкових зобов'язань із застосуванням непрямого
методу.
Відповідно до пункту 5 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
,
рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття.
Повноваження органу державної податкової служби на
застосування непрямих методів для визначення податкових
зобов'язань платників податків з підстав, передбачених законом /
підпункт 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
/, означають, в тому числі, вибір непрямого методу, із
застосуванням якого буде визначено податкове зобов'язання.
Вибір позивачем для визначення податкових зобов'язань таких
передбачених пунктом 8 Методики від 27.05.2002 р. методів, як
метод розрахунку грошових надходжень та методу аналізу інформації
про доходи та витрати платників податків, відповідає його
повноваженням, визначених чинним законодавством, у зв'язку з чим у
суду апеляційної інстанції не було підстав для висновку щодо
неправильного обрання позивачем методів для визначення податкових
зобов'язань відповідача.
Це, однак, не спростовує правильність висновку суду про те,
що визначення пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду на суму валових витрат,
зобов'язує податковий орган при визначенні із застосуванням
непрямих методів податкового зобов'язання з податку на прибуток
встановлювати також витрати платника податку, пов'язані з
виробництвом і обігом, у відповідному звітному періоді та
визначати об'єкт оподаткування з врахуванням їх суми.
Обгрунтовуючи суму податкових зобов'язань з податку на
прибуток, визначених ТОВ "Галіт" за непрямими методами, позивач
посилався на те, що неврахування витрат відповідача, інформацію
щодо яких було отримано з банківських установ, обумовлено
відсутністю документального підтвердження зв'язку цих витрат із
власною господарською діяльністю відповідача, що давало б підстави
вважати ці витрати валовими витратами.
Відповідно до частини 1 ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за
правилами якого здійснений судовий розгляд справи, господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При розгляді даної справи вимоги наведеної норми
процесуального права суд повинен був виконувати з врахуванням
положень як частини 2 ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України, так і частини 1 ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
А відтак суду слід було перевірити доводи сторін стосовно
суми витрат відповідача в III-IУ кварталах 2002 року, I-IУ
кварталах 2003 року та встановити, чи мають вони характер валових
витрат.
При цьому з огляду на припис підпункту 19.3.6 пункту 19.3
ст.19 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, на підставі
якого пред'явлений позов, щодо обов'язку податкового органу
довести, що донарахування суми податкового зобов'язання з
використанням непрямого методу було зроблено належним чином, у
разі не доведення позивачем, що витрати відповідача, стосовно суми
яких ним була отримана інформація від банківських установ, не
пов'язані з власною господарською діяльністю відповідача, суду
слід було з'ясувати дійсну величину оподатковуваного прибутку
відповідача за вказані податкові звітні періоди та в залежності
від встановленого прийняти рішення.
Згідно пункту 8 Методики від 27.05.2002 р. визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися
органами державної податкової служби, зокрема стосовно податку на
додану вартість.
Відповідно до пункту 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, чинній до вступу в дію
Закону України від 25.03.2005 р. ( 2505-15 ) (2505-15)
№ 2505-15, яким цей
пункт був викладений в новій редакції, об'єктом оподаткування
податком на додану вартість є операції з поставки товарів /робіт,
послуг / на митній території України; ввезення / пересилання /
товарів на митну територію України та отримання робіт / послуг /,
що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на
митній території України, в тому числі операції з ввезення
/пересилання / майна за договорами оренди / лізингу /, застави та
іпотеки; вивезення / пересилання / товарів за межі митної
території України та надання послуг / виконання робіт / для їх
споживання за межами митної території України.
Податковий кредит не грає ролі у визначенні об'єкту
оподаткування податком на додану вартість, а лише впливає на стан
розрахунків платника податку з Державним бюджетом України стосовно
цього податку.
З врахуванням цього за непрямими методами підлягають
визначенню лише податкові зобов'язання платника податку на додану
вартість, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про
неправильне визначення позивачем податкових зобов'язань з податку
на додану вартість з посиланням на незастосування непрямих методів
для визначення суми податкового кредиту, є помилковим і не
відповідає правильному застосуванню пункту 4.3 ст.4 Закону від
21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 8 Методики від
27.05.2002 р.
Пунктом 4.2 Методичних рекомендацій визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затверджених наказом ДПА
України від 05.07.2002 р. № 312, передбачено, що метою
застосування непрямих методів для визначення податкового
зобов'язання з податку на додану вартість є обрахування бази
оподаткування цим податком. При визначенні за непрямими методами
бази оподаткування податком на додану вартість враховуються суми
податкового кредиту з податку, підтверджені платником
документально та пов'язані з такою базою оподаткування.
Оскільки Закон від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не
містить заборони щодо врахування підтверджених належним чином, а
саме в порядку, встановленому підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, сум
податкового кредиту при визначенні податкових зобов'язань з
податку на додану вартість із застосуванням непрямих методів,
положення ст. 18 Указу Президента України від 08.07.1998 р. №
857/98 ( 857/98 ) (857/98)
щодо відсутності права на податковий кредит при
такому визначенні податкових зобов'язань, згідно пункту 19.6 ст.19
зазначеного Закону не підлягають застосуванню, так як суперечать
цьому Закону.
Судом до матеріалів справи залучені копії податкових
накладних, виданих ТОВ "Галіт" постачальниками товарів / робіт.
послуг /, які відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в разі їх
відповідності підпункту 7.2.1 пункту 7.2 цього Закону можуть бути
підтвердженням сум податкового кредиту, що підлягають врахуванню
при визначенні податкових зобов'язань відповідача з податку на
додану вартість за непрямими методами.
Згідно частин 4, 5 ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд вживає
передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин
у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з
власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть
участь у справі, подати докази або з власної ініціативи
витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Закріплений цими нормами принцип офіційного з'ясування всіх
обставин у справі спрямований на забезпечення судом правильного
вирішення адміністративної справи з урахуванням, в тому числі,
суспільних інтересів.
Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм
процесуального та матеріального права, як такі, що призвели до
прийняття неправильних судових рішень у справі, відповідно до
ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
наведене в цій ухвалі, всебічно та повно встановити обставини
справи відповідно до предмету спору та в залежності від
встановленого, а також згідно з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної
податкової інспекції задовольнити частково, скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2005р. та
рішення господарського суду Херсонської області, справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.