УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши касаційну скаргу Бахчисарайського виробничого
підприємства водопровідно-каналізаційного господарства
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 21 червня 2005 року
у справі №2-23/29-2005
за позовом Бахчисарайського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі
АР Крим
про визнання недійсним податкових вимог, -
встановив:
У листопаді 2004 року позивач звернувся до господарського
суду АР Крим з позовом про визнання недійсними податкових вимог
ДПI у Бахчисарайському районі АР Крим: №1/58 від 08.11.2001р. в
частині застосування податкової застави на активи підприємства і
№2/260 від 31.12.2001р. в частині застосування податкової застави
на активи підприємства.
Рішенням господарського суду АР Крим від 14.03-22.03.2005р.
позовні вимоги було задоволено, судові витрати в сумі 85,00грн.
державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судово процесу стягнуто з відповідача на користь
позивача.
Рішення вмотивовано тим, що відповідно до п.п.7.3.1.ст.7
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не можуть бути використані як джерела погашення
податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням
або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу
цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не
підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.
Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу
цілісного майнового комплексу державного підприємства,
встановлюється Фондом державного майна України. На підставі ст.4
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, ст.5 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
суд дійшов висновку,
щоактиви підприємства не можуть бути предметом податкової застави.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21 червня 2005р. рішення суду першої інстанції скасовано, в
задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 8, 10, 11 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
погодився з доводами відповідача щодо правомірності прийняття
оскаржуваних податкових вимог та безпідставність позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної, вказуючи на
порушення норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною
скаргою в якій ставить питання про скасування постанови суду
апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої
інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 08.11.2001р.
на адресу позивача податковим органом було направлено першу
податкову вимогу №1/58 про визначення суми податкового боргу
станом на 01.11.2001р. в розмірі 37839,10грн.. Згідно поштового
повідомлення вказана податкова вимога була отримана позивачем
23.11.2001р..
31.12.2001р. на адресу позивача було направлено другу
податкову вимогу №2/260 про визначення суми податкового боргу
станом на 31.12.2001р. в розмірі 91944,76грн..
Порядком застосування податкової застави органами державної
податкової служби, що затверджено наказом №338 від 28.08.2001р. та
зареєстрований Міністерством юстиції України 03.10.2001р.
№857/6048 ( z0857-01 ) (z0857-01)
дано визначення податкової застави - спосіб
забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не
погашеного у строк. Податкова застава виникає на підставі Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Внаслідок податкової застави орган стягнення має першочергове
право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою
податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості
заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку,
встановленому вказаним Законом.
Згідно п.п.7.2.1. ст.7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
джерелами погашення податкового
боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які
активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим
Законом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктами 11.1 та 11.2 ст.11 вищезазначеного Закону зазначено,
що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або
комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки,
встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо
продажу активів такого платника податків, які не входять до складу
цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної
діяльності платника податків; у разі коли податковим боржником
визнається платник податків, який не підлягає приватизації,
податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не
входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує
ведення його основної діяльності.
Положенням про порядок віднесення майна, яке включається до
складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не
підлягають приватизації, що затверджено Фондом державного майна
України від 05.05.2001р. №787 ( z0463-01 ) (z0463-01)
та зареєстровано
Міністерством юстиції України 30.05.2001р. №463/5654
регламентовано процедуру проведення інвентаризації майна цілісного
майнового комплексу для включення його до об'єктів що не
підлягають приватизації.
Після отримання другої податкової вимоги від 31.12.2001р.
позивачем не було дотримано регламенту вказаного Положення про
порядок віднесення майна, яке включається до складу цілісних
майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають
приватизації. Склад майна, що входить до складу цілісного
майнового комплексу Бахчисарайського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства було визначено в
протоколі Переліку майнових комплексів, підприємств, організацій
що належать АР Крим та не підлягають приватизації, який
затверджено Фондом державного майна АР Крим від 15.01.2004р..
За таких обставин, колегія Вищого адміністративного суду
України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в
даному випадку право податкової застави розповсюдилось на всі
активи позивача за винятком майна, що підпадає під визначення
п.2.2 Порядку застосування податкової застави органами державної
податкової служби та ст.4 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, а отже, податкові вимоги було прийнято правомірно до
вимог чинного законодавства.
Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.
Таким чином, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги
процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини
справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального
права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду
про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в
судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів,
викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Бахчисарайського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства - залишити без
задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21 червня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак