ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
12.04.2006 р.
у справі № 28/468-32/503 господарського суду міста Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва
до 1. акціонерного товариства закритого типу "Укргаззбут"
2. відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний
комбінат"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Києва від 16.01.2006р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 12.04.2006р., в позові про визнання недійсною угоди від
15.10.1999р., укладеної між АТЗТ "Укргаззбут" та ВАТ "Запорізький
абразивний комбінат", та стягнення з ВАТ "Запорізький абразивний
комбінат" на користь АТЗТ "Укргаззбут" вартості векселя у сумі 562
633,96 грн. відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено
спричинення державі шкоди внаслідок укладання та виконання спірної
угоди, оскільки виключення майна АТЗТ "Укргаззбут" з-під
податкової застави 02.08.2001р. свідчить про відсутність у цього
товариства податкового боргу, у зв'язку з виникненням якого
25.05.1998р. було застосовано податкову заставу та в період дії
якої відповідачами було укладено спірну угоду з передачі векселя,
а відтак відсутні підстави для визнання такої угоди недійсною та
застосування наслідків, передбачених статтею 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
В касаційній скарзі ДПI у Подільському районі м. Києва
просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти
нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне
застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, пунктів 4, 5 Указу Президента України "Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач-2 просить
залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з
таких підстав.
Судом встановлено, що АТЗТ "Укргаззбут" в погашення
заборгованості перед ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" за
поставлені матеріали на загальну суму 562 633,96 грн.,
підтвердженої актом звірки розрахунків між цими підприємствами від
27.07.1999р., 15 жовтня 1999 року передало, а ВАТ "Запорізький
абразивний комбінат" прийняло простий вексель від 15.10.1999р. №
3002491252, емітований позивачем на таку ж суму, про що складено
акт прийому-передачі векселів.
З матеріалів справи вбачається, що зазначений вексель був
переданий вказаному товариству та в подальшому погашений позивачем
шляхом укладання з ТОВ "Українська транспортна спілка", до якого
перейшло право вимоги за цим векселем, договору міни векселів 11
січня 2001 року, тобто в період дії податкової застави, яка згідно
витягу з реєстру інформаційного центру Міністерства юстиції
України про реєстрацію застав у Державному реєстрі застав рухомого
майна мала місце в період з 25.05.1998р. по 02.08.2001р. Як
встановлено судом, вдруге запис про податкову заставу активів АТЗТ
"Укргаззбут" було внесено лише 07.11.2002р. при даті виникнення
податкової застави 13.09.2002р.
Правовою підставою для пред'явлення позову про визнання угоди
про передачу векселя № 3002491252 недійсною стала вимога статті 5
Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
в редакції Указу від 04.03.1998р., діючій на
дати укладання та виконання спірної угоди, відповідно до якої
відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій
заставі, може здійснюватися лише за письмовою згодою органів
державної податкової служби за місцезнаходженням платника
податків, крім товарів в обороті, якщо такі товари реалізуються за
цінами не нижче звичайних.
Матеріалами справи підтверджується, що АТЗТ "Укргаззбут" не
погоджувало з податковим органом передачу векселя від 15.10.1999р.
ВАТ "Запорізький абразивний комбінат".
Наслідком визнання спірної угоди недійсною згідно позовної
вимоги та статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, на підставі якої
пред'явлено позов, є стягнення з ВАТ "Запорізький абразивний
комбінат" на користь АТЗТ "Укргаззбут" вартості векселя у сумі 562
633,96 грн., що фактично означає збільшення активів АТЗТ
"Укргаззбут" з метою забезпечення погашення податкової
заборгованості цього підприємства згідно чинного на дату передачі
векселя законодавства.
На підтвердження останнього свідчить аналіз положень статті 5
Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
, який дозволяє дійти висновку, що встановлене
цією статтею обмеження щодо вільного розпорядження платником
податків майном та майновими правами, які перебувають у податковій
заставі, направлене на збереження активів такого платника
податків, за рахунок яких забезпечується погашення його податкової
заборгованості.
При цьому відповідно до статті 2 зазначеного Указу з дня
виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права
платника податків, а щодо фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності - майно та майнові права, які
використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності,
перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що
відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних
фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним
підприємством.
З врахуванням того, що за своєю сутністю податкова застава
забезпечує сплату податкової заборгованості, оскільки відповідно
до статті 7 зазначеного Указу припиняється погашенням або
списанням у встановленому порядку податкової заборгованості,
наявність останньої на момент розгляду справи має істотне значення
для вирішення питання про визнання спірної угоди недійсною та
застосування до відповідача-1 односторонньої реституції як
можливого наслідку застосування статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як
має значення і те, як співвідносяться правові норми, які діяли в
період передачі векселя, з тими нормами, які діяли в момент
пред'явлення позову до суду.
За встановленого в судовому процесі факту відсутності у АТЗТ
"Укргаззбут" податкової заборгованості, яка була забезпечена
податковою заставою, в період дії якої відбулася передача векселя,
станом на дату вирішення спору, суди дійшли правильного висновку
про те, що вимога податкової інспекції про визнання недійсною
спірної угоди, заявлена в порядку позовного провадження
11.11.2004р., не обумовлена правом держави на погашення податкової
заборгованості за рахунок вартості переданого векселя, а відтак є
необгрунтованою.
Недієвість заявленої вимоги обумовлена і її невідповідністю
припису пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Наведеним спростовуються доводи податкової інспекції щодо
порушення інтересів держави через укладання та виконання спірної
угоди.
Враховуючи викладене, касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.