К-9068/07 Про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Кетерінг" (далі - ТОВ "Київ Кетерінг") звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Бориспільська ОДПI) та Головного управління державного казначейства у Київській області про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Київської області від 19.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року позов задоволено. Судові рішення мотивовано тим, що чинне податкове законодавство не обмежує право на отримання бюджетного відшкодування незавершенням зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Бориспільська ОДПI подала касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами матеріального права, зокрема ст. 1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , відповідно до яких право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість виникає лише при наявності надмірної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту наявності зобов'язання по сплаті цього податку. Подана позивачем звітна документація не містить доказів надмірної сплати податку в бюджет контрагентами позивача по ланцюгу до виробника.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Представник Генеральної прокуратур в поясненнях підтримав касаційну скаргу, та зазначив, що судами не досліджувалась сплата ПДВ в ціні товару.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Київ Кетерінг" за наслідками господарської діяльності у 2004 - 2005 роках заявлено до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у розмірі 5187176,28 грн., з яких відшкодовано 2686393,77 грн. Залишок невідшкодованого податку на додану вартість за зазначений період складає 2500782,51 грн.

Виходячи із припису п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено п. 7.7 ст. 7 Закону.

Iз матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у 2004 - 2005 роках. В зв'язку з цим колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що з 01.06.2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) від 25.03.2005 № 2505-IV, яким до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) внесено зміни та доповнення. Таким чином, при вирішенні справи судам попередніх інстанцій слід було застосовувати приписи ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (168/97-ВР) , в редакції чинній до 01.06.2005 року (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а з 01.06.2005 року в редакції від 25.03.2005 № 2505-IV (далі - Закон в редакції від 25.03.2005 № 2505-IV).

Iз аналізу п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) вбачається, що алгоритм бюджетного відшкодування був наступним.

Відшкодуванню з бюджету підлягали суми податку на додану вартість, які визначалися як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість мала від'ємне значення, то вона підлягала відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

При цьому підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період.

З 01.06.2005 року сутність механізму відшкодування податку на додану вартість полягає у тому, що за підсумками періоду (першого), в якому виникло від'ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого від'ємного значення у цьому періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону в редакції від 25.03.2005 № 2505-IV (2505-15) ).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону в редакції від 25.03.2005 № 2505-IV (2505-15) , коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Однак, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Iнша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Однак, на виконання зазначеної норми, судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання про те, чи мав місце факт сплати за товар в повному обсязі, а відтак висновок про правомірність відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість є передчасним.

Відповідно до п. п. 7.7.5 та 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону в редакції від 25.03.2005 № 2505-IV (2505-15) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України поділяє позицію судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що податкове законодавство не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст. 227 зазначеного Кодексу підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову господарського суду Київської області від 19.01.2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .