ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Філії -
Старобільського відділення відкритого акціонерного товариства
"Державний ощадний банк України" №589 на рішення Старобільського
районного суду Луганської області від 8 вересня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2004
року у справі за скаргою Філії - Старобільського відділення
відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк
України" №589 на дії державного виконавця Відділу державної
виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції
Луганської області, -
встановила:
В липні 2004 року Старобільське відділення ВАТ "Державний
ощадбанк України" звернулося до суду із зазначеною скаргою, в якій
просило визнати неправомірними дії державного виконавця
Старобільського ВДВС в частині утримання виконавчого збору у
розмірі 43 742,20 грн. із суми, отриманої від реалізації
заставленого майна, зобов'язавши суб'єкта оскарження повернути
зазначену суму коштів на рахунок скаржника.
В обгрунтування скарги Старобільське відділення ВАТ
"Державний ощадбанк України" посилалося на те, що в провадженні
державного виконавця знаходиться виконавчий напис, винесений
13.07.2002 року приватним нотаріусом про стягнення з Приватної
виробничо-комерційної фірми "Промпостач" заборгованості по кредиту
у розмірі 1 031 639,94 грн. шляхом звернення стягнення на
заставлене майно. В ході проведення виконавчих дій заставлене
майно було реалізовано на загальну суму 926 101,64 грн. Після
утримання комісійної винагороди у розмірі 52 560,00 грн.
"Укрспецюстом" на рахунок Старобільського ВДВС було перераховано
873 541,57 грн., з яких останнім було утримано 7 100,00 грн. для
оплати витрат по проведенню експертизи, 43 742,20 грн. -
виконавчого збору, а решту суми - 822 699,20 грн. було
перераховано до Старобільського відділення ВАТ "Державний ощадбанк
України" на погашення заборгованості з кредиту.
При цьому заявник вважав, що утримання державним виконавцем
виконавчого збору є неправомірним, оскільки суперечить положенням
ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
,
так як виконавчий збір, в силу вимог даного Закону, має бути
звернуто на вільне від застави майно.
Рішенням Старобільського районного суду від 8 вересня 2004
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської
області від 13 грудня 2004 року, в задоволенні скарги
Старобільського відділення ВАТ "Державний ощадбанк України"
відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, заявник звернувся до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку передбаченому ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального права, просив вказані судові рішення скасувати та
ухвалити нове - про суті заявлених вимог.
Листом Верховного Суду України від 04.08.2006 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України касаційну скаргу з матеріалами справи було
передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в
порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, з грошової суми (в тому числі одержаної
від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем
з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та
інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу
компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення
виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб,
у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується
виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично
задоволеним вимогам стягувача.
Разом з цим, зазначеним Законом передбачені деякі особливості
щодо стягнення виконавчого збору, де у частині 1 статті 52
визначено, що за постановою державного виконавця про стягнення
виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про
звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на
вільне від застави майно боржника.
Оскільки судом з пояснень сторін, матеріалів виконавчого
провадження та матеріалів справи встановлено, що іншого вільного
від застави майна у боржника не було, то відмовивши у задоволенні
скарги Старобільського відділення ВАТ "Державний ощадбанк
України", суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про
це на підставі чинного на момент вирішення справи законодавства.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду,
обгрунтовано залишивши в силі рішення суду першої інстанції,
відмовила заявнику у задоволенні його скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Філії - Старобільського відділення
відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк
України" №589 - залишити без задоволення, а рішення
Старобільського районного суду Луганської області від 8 вересня
2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13
грудня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: