Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Міненку I.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2004 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі і управління праці та соціального захисту населення Золотоніського міськвиконкому про стягнення пенсії по інвалідності, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі і управління праці та соціального захисту населення Золотоніського міськвиконкому про стягнення пенсії по інвалідності. Посилався на те, що в листопаді 1986 року він був призваний до армії, де отримав численні травми внаслідок побиття іншими військовослужбовцями. В 1987 році йому встановлено другу групу інвалідності та призначено пенсію по інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим під час проходження служби. З виплатою пенсії з таких підстав він не погодився і лише 21 червня 2001 року, коли Центральна ВЛК МО України відмінила постанову ВЛК від 05.02.1987 року про причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 та встановила, що травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, 16 липня 2001 року йому було видано посвідчення інваліда війни і з 01.07.2001 року стали виплачувати пенсію як інваліду війни. Зазначав, що з 01.04.1994 року по 01.07.2001 року йому безпідставно не виплатили пенсію на суму 10735 грн. 20 коп.

Рішенням Золотоніського міського суду від 26 грудня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з УПФ України в Золотоніському районі на користь ОСОБА_1 4023 грн. 94 коп. недоодержаної пенсії по інвалідності. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2004 року скасовано рішення Золотоніського міського суду від 26 грудня 2003 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку і отримував пенсію з 19.04.1989 року як інвалід армії, отримавши інвалідність при проходженні військової служби, згідно статті 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців" (2262-12) (підстава-довідка МСЕК №053230). 21 червня 2001 року Центральна ВЛК МО України відмінила постанову ВЛК від 05.02.1987 року та встановила, що заподіяна позивачу травма та її наслідки пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби і з 01.07.2001 року відповідач став виплачувати пенсію ОСОБА_1., як інваліду війни.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про пенсійне забезпечення та порядок його застосування - залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди поділяються на три групи. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1,7 Положення про МСЕК, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 (83-92-п) - медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Висновки МСЕК про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

Суд апеляційної інстанції правильно послався на статтю 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , відповідно до якої при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби, перерахунок цих пенсій проводиться відповідно до строків, встановлених статтею 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Зазначеною статтею передбачено, що при виникненні права на підвищення пенсії, її перерахунок проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії.

Судом апеляційної інстанції вірно зроблено висновок, що зазначені вимоги Закону управлінням Пенсійного фонду України в Золотоніському районі виконано і перерахунок пенсії позивачу зроблено своєчасно. Підстав для перерахунку пенсії до встановлення Центральною військово-лікарською комісією у 2001 році причинного зв'язку між заподіяною позивачу травмою та її наслідками, що пов'язані з виконанням ОСОБА_1. обов'язків військової служби, відповідач не мав і на нього такий обов'язок покладений бути не може.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2004 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі і управління праці та соціального захисту населення Золотоніського міськвиконкому про стягнення пенсії по інвалідності - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.