К-14605/06 Про стягнення штрафних санкцій за не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Донецької області від 19 вересня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2005 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" в особі структурного підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2005 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" в особі структурного підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" (надалі - ДП) про стягнення штрафних санкцій у сумі 7412,01 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 р.

Позов мотивований тим, що відповідачем в порушення вимог законодавства України про соціальний захист інвалідів не працевлаштовані інваліди у кількості, встановленій законодавством.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що ДП "Орджонікідзевугілля" в особі структурного підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" виконало належним чином покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) заходи по інформуванню встановлених законодавством органів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році, але останні не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Згідно із п. 1 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів в Україні", створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач виконав свій обов'язок стосовно інформування встановлених законодавством органів про вакантні робочі місця для інвалідів, але зазначені органи не направляли інвалідів на підприємство для працевлаштування.

Судами вірно зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на них покладено обов'язок інформувати належним чином відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків судів.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а рішення господарського суду Донецької області від 19 вересня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2005 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .