ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I.,
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Криворізької міжрайонної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19.04.2005р.
у справі № 27/126 (37/65) господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стікс"
до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.12.2004 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р., позов про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Криворізької
МДПI від 25.04.2003р. №00002781800/0, №0000279I800/0,
№00002801800/0, №0002811800/0, №00002821800/0, №00002831800/0,
№00002841800/0, №00002851800/0 про визначення ТОВ "Стікс"
податкових зобов'язань за платежем із штрафних санкцій, накладених
на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, на
загальну суму 2 817,38 грн. задоволено.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо
задоволення позову вмотивований посиланням на частину 3 статті 6
Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
зі змінами,
внесеними підпунктом 19.4.9 пункту 19.4 статті 19 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №
2181-III /далі за тестом - Закон № 2181-III/, зі змісту якої суди
дійшли висновку про те, що строк сплати із зазначеного платежу
встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №
2181-III, виходячи з базового податкового /звітного/ періоду -
рік, а оскільки при визначенні позивачу суми штрафних санкцій
контролюючий орган виходив зі строку сплати, встановленому статтею
5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
, а саме: до 15
числа місяця, що настає за звітним кварталом, відсутні підстави
для накладення на позивача штрафних санкцій на підставі підпункту
17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III, відповідальність
за яким настає за порушення строків сплати податкових зобов'язань,
встановлених цим Законом.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у
справі судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій статей 43, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, статей 5, 6 Закону України "Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
, частини 3 статті 1 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення
позивачу податкових зобов'язань за платежем із штрафних санкцій,
накладених на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
Закону № 2181-III, в сумах 1,59 грн., 1 311,91 грн., 327,40 грн.,
328,40 грн., 328,40 грн., 328,40 грн., 131,35 грн. та 59,93 грн.,
а всього 2 817,38 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від
25.04.2003р. № №00002781800/0, №0000279I800/0, №00002801800/0,
№0002811800/0, №00002821800/0, №00002831800/0, №00002841800/0,
№00002851800/0 відповідно слугувала затримка позивачем сплати
узгоджених сум податкових зобов'язань з податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за
розрахунками сум податку за станом на 1 січня 2001 року, 2002 та
2003 років.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі
письмовими доказами та не заперечуються позивачем.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про податок
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
податок з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними
особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що
настає за звітним кварталом.
Водночас згідно преамбули Закону № 2181-III цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
/обов'язкових платежів/, включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій. що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Відтак з набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано,
зокрема порядок та строки подання податкових декларацій
/розрахунків/, строки сплати сум податкових зобов'язань, підстави
та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства,
в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум
податкових зобов'язань, встановлених пунктом 5.3 статті 5 цього
Закону, яка передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
цього ж Закону у вигляді штрафу в розмірі, диференційованому в
залежності від кількості днів затримки сплати сум податкових
зобов'язань.
При цьому застосування пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III
та частини 3 статті 5 Закону України "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"
( 1963-12 ) (1963-12)
, яким встановлений інший строк сплати податку, повинно
здійснюватися згідно правила співвідношення спеціального та
загального законів.
З огляду на це податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів сплачується платником податку
у строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону
№ 2181-III, а саме: протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання
податкової декларації.
Відповідно до абзаців 1-5 підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4
зазначеного Закону податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю
(у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом
20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або
календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або
піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків,
передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, -
протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного
(податкового) року; г) календарному року для платників податку на
доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1
квітня року, наступного за звітним.
При цьому для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном
"базовий податковий період" слід розуміти податковий період,
визначений відповідним законом з питань оподаткування /абзац 6
підпункту 4.1.4 до набрання чинності 26 березня 2003 року Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 550-15 ) (550-15)
від 20.02.2003 р. N
550-IV/.
З набранням чинності Законом України від 20.02.2003 р. N
550-IV ( 550-15 ) (550-15)
26 березня 2003 року під терміном "базовий
податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного
року, визначений відповідним законом з питань оподаткування,
зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку
підприємств /абзац 6 підпункту 4.1.4 /.
Встановлення частиною 3 статті 6 Закону України "Про податок
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
обов'язку з подання платником податку
розрахунку суми податку у строк, визначений законом для річного
звітного періоду, на яку посилався суд першої інстанції як на
правову підставу задоволення позову, не означає, що зазначений
період є базовим податковим періодом для оподаткування податком з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів, оскільки аналіз підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4
Закону № 2181-III в редакції, що діяла до 26 березня 2003 року,
тобто до внесення до цього підпункту доповнень щодо визначення
терміну "базовий податковий період" як перший податковий період
звітного року, визначений відповідним законом з питань
оподаткування, дозволяє дійти висновку, що за основу базового
податкового періоду береться той період, за результатами якого
подаються податкові декларації, а згідно пункту 1.11 статті 1
Закону 2181-III і податкові розрахунки з відповідного податку,
тоді як розрахунок суми податку з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів подається платником цього
податку станом на 1 січня поточного року та у строк, хоча і
визначеного законом для річного звітного періоду, тобто протягом
60 календарних днів, але не за останнім днем звітного
/податкового/ року, а за першим днем звітного /податкового / року.
На підтвердження того, що встановлений відповідним законом
податковий період, виходячи з якого обчислюється граничний строк
подання податкової декларації /розрахунку/, не може вважатися
базовим податковим періодом, якщо це прямо не передбачено таким
законом, як і того, що сплата податку у строк, встановлений
підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III, не
ставиться в залежність від факту подання податкової декларації
/розрахунку/ за звітний /податковий/ період, свідчить як
відсутність в Законі України "Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
станом
на 2001, 2002, 2003 роки норми, яка б встановлювала для платника
податку обов'язок з подання розрахунку суми податку за звітний
/податковий/ період, так і наступні за періодом виникнення
спірного правовідношення зміни до підпункту 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 Закону № 2181-III в редакції від 25.03.2005р., а саме:
доповнення цього підпункту абзацом 7, яким встановлено, що платник
податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію
за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі,
якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній
податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з
питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).
Отже, з наведеного вище вбачається, що базовим податковим
періодом звітного року, станом на 1 січня якого обчислюється
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
і механізмів, в розумінні Закону з цього податку є квартал, а
відтак строк сплати податкового зобов'язання з зазначеного платежу
обчислюється, виходячи з базового податкового періоду - квартал.
Матеріалами справи підтверджується, що при правильному
розумінні податковим органом базового податкового періоду,
контролюючий орган, однак, граничний строк сплати податку з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів ототожнював з 15-им числом місяця, що настає за звітним
кварталом, як це встановлено частиною 3 статті 5 Закону України
"Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
/а.с. 32, т. I/.
Неправильне обчислення контролюючим органом граничного строку
сплати податкового зобов'язання з податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів, а відтак
невідповідність підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №
2181-III зафіксованого актом перевірки від 25.04.2003р. № 000374
порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових
зобов'язань виключає застосування до позивача штрафних санкцій
згідно спірних податкових повідомлень-рішень.
При вирішенні спору суд першої інстанції, з мотивами судового
рішення якого погодився суд апеляційної інстанції, припустився
помилки щодо правильного застосування норм матеріального права,
проте така помилка не призвела до прийняття незаконного судового
рішення, у зв'язку з чим постановлені по справі судові рішення
підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Криворізької міжрайонної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.04.2005р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Голубєва Г.К.
Костенко М.I.
Пилипчук Н.Г.