К-18196/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за якими визначені податкові зобов'язання з прибуткового податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2005 по справі № 3/268

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

третя особа Приватний підприємець ОСОБА_2

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.08.2004 № 0003061703/1 від 11.11.2004 № 0003061703/2; від 04.08.2004 № 0003071703/0; від 21.08.2004 № 0003071703/1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2005 по справі № 3/268 - позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.08.2004 № 0003071703/1 та від 11.11.2004 № 0003061703/2 за якими Приватному підприємцю ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з прибуткового податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в загальній сумі 478 449,60 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві (далі - ДПI) безпідставно виключено із обсягів валових витрат Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) у перевіряємому періоді суму фактично сплачену ним в січні 2003 року ПП ОСОБА_2.

При цьому судом встановлено фактичні обставини справи про наступне:

в період з 07.06.2004 по 03.08.2004 ДПI була проведена планова документальна перевірка ПП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.200 по 31.12.2003, за результатами якої складений Акт від 04.08.2004 № ДНК/19/108 та зазначено про порушення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і в наслідок чого визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 3219 грн.;

- ст.ст.13. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" (13-92) - визначено суму податкових зобов'язань по прибутковому податку за 2003 рік в сумі 990 120 грн.

В період з 16.08.2004 по 20.08.2004 ДПI була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання позивачем податкового законодавства за той же самий період: з 01.01.2003 по 31.12.2003, за результатами якої складений Акт від 20.08.2004 №ДПК/19/837 від 20.08.2004 та зазначено про порушення:

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 3219 грн.;

- ст.ст. 13, 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" (13-92) і визначено суму податкових зобов'язань по прибутковому податку за 2003 рік в сумі 478 449,60 грн.

За товар отриманий від ПП ОСОБА_2. в 2003 році на суму 4017 276,27 грн. ПП ОСОБА_1 фактично оплачено 1 908 631,56 грн., в тому числі ПДВ. Без ПДВ дана сума складає 1 590 526,30 грн. і за результатами перевірки віднесена позивачем до складу валових витрат 2003 року.

На підставі розрахунків, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, в яких визначив податкові зобов'язання на суми, встановлені в Акті перевірки від 20.08.2004 №ДПК/19/837, зазначивши підставою для визначення податкових зобов'язань Акт перевірки від 04.08.2004 № ДНК/19/108, в якому констатовані інші обсяги припущених позивачем порушень.

Відповідачем видані:

- податкові повідомлення-рішення від 04.08.2004 № 0003071703/0. та від 21.08.2004 № 0003071703/1 в яких на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4. пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , позивачу визначене податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 4 828,50 грн.. в тому числі 3219 грн. - основного платежу та 1609,50 грн. штрафних санкцій;

- податкові повідомлення-рішення від 11.11.2004 № 0003061703/2 та від 21.08.2004 № 0003061707/1, в яких на підставі ст.ст. 13. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" (13-92) та пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 478449,60 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, після чого відповідач видав податкове повідомлення-рішення від 12.01.2005 № 0003061703/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 478 449,60 грн.

В рішенні суду також зазначено, що 25.07.2005 Октябрський районний суд м. Полтави прийняв постанову, якою провадження по кримінальній справі проти ОСОБА_1 було закрито. ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України (2341-14) , на підставі ч. 4 ст. 212 Кримінального кодексу України (2341-14) . Копія даної постанови долучена до матеріалів справи під час апеляційного провадження.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2005 по справі № 3/268 - рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2005 скасовано в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.11.2004 № 0003061703/2 та від 21.08.2004 № 0003061707/1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, по основному платежу в сумі 828 грн.

Прийнято нову постанову по справі, якою зазначену позовну вимогу підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними (недійсними) податкові повідомлення-рішення від 11.11.2004 № 0003061703/2 та від 21.08.2004 № 0003061707/1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, по основному платежу в розмірі 477 621,60 грн. В задоволенні решти цієї позовної вимоги відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ПП ОСОБА_1 42,50 грн. державного мита, та 59 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2005 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно матеріалів документальних перевірок №ДНК/19/108 від 04.08.2004 та №ДПК/19/837 від 20.08.2004 пояснень сторін, судово-економічної експертизи №77964 від 19.11.2005 та інших доказів, вбачається що спір між сторонами фактично виник стосовно відображенні в податковому обліку та оподаткуванні операції отримання ПП ОСОБА_1 від ПП ОСОБА_2. пшениці 4 класу у кількості 631,96 т. та ячменю у кількості 2266,212 т. на загальну суму 1 287 355,29 грн. у т.ч. ПДВ 214 559,22 грн. по накладній від 23.12.2002 № 21 та податковій накладній від 23.12.2002 №21. Зазначена с/г продукція (пшениця 4 кл. - 691,85 тон та ячмінь - 2266,21 тон) була реалізована ТОВ "Iнтер-Агро", що підтверджується накладною від 23.12.2002 №57 та податковою накладною від 23.12.2002 № 57.

Листом від 13.01.2003 за № 69 ТОВ "Iнтер-Агро" повідомив ПП ОСОБА_1 про зміну в призначенні платежу по платіжному дорученню № 1151 від 13.01.2003, а саме "за с/г продукцію згідно накладної №57 від 23.12.2002 - 1 287 355,29 грн. за с/г продукцію згідно накладної від 13.01.2003 - 32 644,71 грн., в т.ч. ПДВ - 220 000 грн. " Платіжним дорученням від 13.01.2003 №356 позивач перерахував третій особі грошові кошти з призначенням платежу "за с/г продукцію згідно накладної № 21 від 23.12.2002 в сумі 1 100 000 грн., в т.ч. ПДВ -220 000 грн."

Листом від 13.01.2003 за № 45 ПП ОСОБА_1 повідомив ПП ОСОБА_2. про зміну в призначенні платежу по платіжному дорученню № 356 від 13.01.2003 на суму 1 320 000 грн.. на наступне "за с/г продукцію - 1 287 355,29 грн. згідно накладної № 21 від 23.12.2002, за с/г продукцію - 32 644.71 грн. згідно рахунку б/н від 13.01.2003 в т.ч. ПДВ - 220 000 грн."/

Листом ПП ОСОБА_1, надісланим на адресу відділення Полтавського регіонального управління "Приватбанк", позивач повідомив про помилку, припущену в призначенні платежу платіжного доручення № 356 від 13.01.2003. Вірним призначенням платежу він визначив: "за с/г продукцію -12 87 355,29 грн. згідно накладної № 21 від 23.12.2002, за с/г продукцію - 32 644,71 грн. згідно рахунку б/н від 13.01.2003, в т.ч. ПДВ - 220 000 грн." В свою чергу ПГРУ "Приватбанк" надіслав лист ПП ОСОБА_2. яким повідомив про зміну призначення платежу в платіжному дорученні № 356 від 13.01.2003.

Судово-економічною експертизою №77964 від 19.11.2005, призначеною апеляційним господарським судом, здійснено дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (товарних та податкових накладних, книги обліку доходів та витрат, платіжних доручень, даних банку про рух коштів по розрахунковому рахунку ПП ОСОБА_1 за 2003 рік.

Експертним дослідженням встановлено, що згідно з книгою обліку доходів та витрат ПП ОСОБА_1 - доход, отриманий від реалізації вищевказаної сільськогосподарської продукції ТОВ "Iнтер-Агро", позивачем був віднесений до складу валового доходу у 2003 році, і витрати, які поніс ПП ОСОБА_1 для закупівлі цього товару, також були віднесені до складу валових витрат у 2003 році, що відповідає вимогам ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Витрати на придбання сільськогосподарської продукції, яка реалізована ТОВ "Iнтер-Агро", співпадають з сумою її реалізації, а зміна позивачем призначенні платежу по платіжному дорученню № 356 від 13.01.2003, за висновком експерта, не впливає на обсяги валових витрат господарської діяльності підприємця за період з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Експертом також перевірене дотримання ПП ОСОБА_1 ведення податкового та бухгалтерського обліку в період з 01.01.2003 по 31.12.2003 та документального підтвердження суми валових доходів і валових витрати позивача на протязі 2003 року та визначення ним об'єкту оподаткування по сплаті прибуткового податку від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно суд апеляційної інстанції встановив, що данні Актів перевірок ДПI в частині завищення позивачем валового доходу за 2003 рік документально підтверджуються в сумі 3 983 092,53 грн. замість 4 089 272,19 грн., зазначених в акті №ДПК/19/837 від 20.08.2004. Завищення валових витрат за 2003 рік документально підтверджуються в сумі 3 987 231 грн., замість суми 52 922 138,81 грн.

Також судом зазначено, що проведеним експертним дослідженням встановлено, що фактично валовий доход позивача у 2003 році склав 5 684 624,47 грн.; сума підтверджених документально валових витрат складає 5 679 883,40 грн. Відповідно до визначення сум валового доходу та валових витрат, за висновком експерта, сума сукупного доходу ПП ОСОБА_1, який підлягає оподаткуванню, за 2003 рік складає 6981 грн., чистий доход за 2003 рік становить 4741 грн. (5 684 624,47 - 5 679 883,47). За наслідками розрахунку прибуткового податку, який підлягає сплаті до бюджету в 2003 році з урахуванням раніше сплаченого по перерахунку становить 828 грн.

За висновками експерта підтверджено, що внаслідок недотримання вимог пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ПП ОСОБА_1 в 2003 році занизив суму податкового кредиту на 3219 грн.. в тому числі у лютому 2003 року на 3097 грн. та у травні 2003 року на 122 грн.

Відповідно суд прийшов до висновку, що судово-економічною експертизою №77964 підтверджено, що висновки актів перевірки №ДНКУ19/108 від 04.08.2004 та №ДПКУ19/837 від 20.08.2004 підтверджуються в частині донарахованого ПП ОСОБА_1 прибуткового податку за 2003 рік в сумі 828 грн. та в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 3219 грн. Цифрові значення показників фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 не відповідають даним, наведеним в зазначених актах перевірок.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2005 та постановою Київського м іжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2005 відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, та відмовити в позові, оскільки на думку ДПI при винесенні рішень судами не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам. Так у порушення вимог ч. 3 ст. 159 КАС України (2747-15) та ст. ст. 138, 143 КАС України (2747-15) залучений до матеріалів справи висновок від 20.09.2004 № 7754 судово-технічної експертизи документів по кримінальній справі №-4238030 порушеній відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (2341-14) . Даним висновком зазначалось, що відтиски круглої печатки на листах, що судами як "належні" документальні докази, внесені в період з 19.05.2004 по 13.07.2004. Даний факт унеможливлює дослідження суті зазначених первинних документів, як доказ господарських операцій позивача.

Також скаржник зазначає, що судом при винесенні рішення не враховано клопотання і не винесені відповідні мотивовані ухвали, які заявлялися ДПI відносно належності доказів ПП ОСОБА_1, що були надані в судовому засіданні, в тому числі відносно надання копії листа ПП ОСОБА_2. щодо неможливості проведення зустрічної перевірки у зв'язку з утилізацією. Скаржник посилається на те, що в судовому засіданні неодноразово представниками ДПI зверталася увага на неналежне надання засвідчених копій документів та посилання на лист ПП ОСОБА_2. № 05/07-1 від 05.07.2005.

Також судом, зазначає скаржник, не прийнято до уваги, те що факт сплати 1 320 000 грн. за сільгосппродукцію було проведено в грудні 2002 року, тобто дану суму не можна віднести до складу валових витрат, оскільки ПП ОСОБА_1 не отримав дохід в 2003 році.

Відповідно скаржник посилаючись на п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) зазначає про залежність визначення оподаткованого доходу від звітного періоду, що дорівнює 1 року та зазначаючи фактичні підстави нарахувань сум податкових зобов'язань, вважає свої дії правомірними.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначив, що ДПI без належного вмотивування та законних підстав виключив суму 1 320 000 грн., яка фактично була сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 365 від 13.01.2003 ПП ОСОБА_2. за придбану сільськогосподарську продукцію в грудні 2002 року. Тому на думку позивача, виключаючи зазначену вище суму з валових витрат, відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громад" (13-92) .

Таким чином, зазначивши фактичні підстави розрахунків валових витрат та валових доходів, позивач послався на судово-економічну експертизу від 19.11.2005 №77964, призначену апеляційним господарським судом, якою встановлено, що згідно з книгою обліку доходів та витрат позивача, доход отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції ТОВ "Iнтер-Агро" був віднесений до складу валового доходу в 2003 році, і витрати, які понесені останнім для закупівлі цього товару, також були віднесені до складу валових витрат у 2003 році, що відповідає вимогам ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громад" (13-92) .

Відповідно пославшись на ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , позивач наголосив на тому, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду є законною та обгрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" - оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

I як визначено п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 (334/94-ВР) №334 - валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону в редакції від 24.12.2002 передбачає, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Враховуючи зазначені норми матеріального права та встановлені судами фактичні обставини справи і підстави винесення податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням суду апеляційної інстанції про те, що судово-економічною експертизою №77964 підтверджено, що висновки Актів перевірки від 04.08.2004 № ДНК/19/108 та від 20.08.2004 № ДНК/19/837 підтверджуються в частині донарахованого ПП ОСОБА_1 прибуткового податку за 2003 рік в сумі 828 грн. та в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 3219 грн. Цифрові визначення показників фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_1 не відповідають даним, наведеним в Актах перевірки від 04.08.2004 № ДНК/19/108 та від 20.08.2004 № ДНК/19/837.

При цьому на спростування заперечень скаржника необхідно звернути увагу на правомірність обгрунтування суду апеляційної інстанції про те, що висновки судово-економічної експертизи від 18.01.2005 №647 та судово-технічної експертизи документів від 29.09.2004 №7754 не можуть бути прийняті як докази про справі № 3/268, оскільки експертні дослідження були проведені в межах кримінальної справи №04238030. Для проведення зазначених експертиз експертам були надані матеріали саме кримінальної справи №04238030, а не господарської справи № 3/268; експерти попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо невірний висновок зроблений по матеріалам кримінальної справи №04238030. Для врахування фактів, викладених у висновках експертів як доведених, вони мають бути підтверджені відповідним судовим рішенням. Судові рішення, що набрали законної сили і підтверджують посилання скаржника - відсутні.

Також необхідно врахувати висновок суду апеляційної інстанції про те, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 25.07.2005, не містить жодних доказів ухилення позивача від сплати прибуткового податку в сумі 990 120 грн. (акт №ДНК/19/108 від 04.08.2004), або в сумі 478 449,60 грн. (акт №ДПК/19/837 від 20.08.2004), а лише підтверджує, що ПП ОСОБА_1 погодився з закриттям кримінальної справи та сплатив до бюджету всі нараховані йому податки в сумі 20 124,60 грн. та штрафні санкції в сумі 1605,50 грн.

Враховуючи встановлені судом розрахунки та обгрунтування таких розрахунків в частині донарахованого прибуткового податку та податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за 2003 рік за матеріалами справи, поясненнями учасників процесу та висновку судово-економічної експертизи №77964 від 19.11.2005, висновками актів перевірки №ДНК/19/108 від 04.08.2004 та №ДПК/19/837 від 20.08.2004, суд касаційної інстанції погоджується з тим, що документально підтверджуються податкові зобов'язання у сумі 828 грн. та 3219 грн. відповідно.

В частині відмови в позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.08.2004 № 0003071703/0 та від 21.08.2004 № 0003071703/1 про донарахування податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 3219 грн. по основному платежу та 1609,50 грн. фінансової санкції, враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось сторонами по справі, та враховуючи досліджені обставини справи, апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду в цій частині також правомірно.

Таким чином виходячи із системного аналізу Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням своєї позиції судом апеляційної інстанцій, який дійшов вичерпних юридичних висновків і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2005 по справі № 3/268 визнана такою, що належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону і не підлягає скасуванню.