УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - Харченка В .В.
Суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О.,
Матолича С.В.
При секретарі- Мельник I.М.
З участю представника Волинської митниці Сидорук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Волинської митниці на рішення
господарського суду Волинської області від 10 січня 2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28
квітня 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Второптресурси" до Волинської митниці про
визнання недійсним талону відмови та повернення зайво сплаченого
ПДВ, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Второптресурси" звернулось до господарського суду Волинської
області з позовом до Волинської митниці про визнання недійсним
талону відмови від 05.12.2003 року № 20101/3/014747 та
зобов'язання Волинської митниці повернути позивачеві 13 395,82
грн. зайво сплаченого податку на додану вартість шляхом зменшення
належних перерахувань до державного бюджету .
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідно до умов
зовнішньоекономічного контракту позивачем був ввезений на митну
територію України з Республіки Польща товар на загальну суму 101
521,28 грн. Незважаючи на те, що позивач надав для митного
оформлення всі необхідні документи, відповідач - Волинська митниця
видала талон відмови у пропуску на митну територію чи митному
оформленні товару з підстав невідповідності заявленої митної
вартості вимогам постанови Кабінету Міністрів України №1598
( 1598-98-п ) (1598-98-п)
від 5.10.1998р. "Про затвердження порядку визначення
митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх
через митний кордон". В зв'язку з відсутністю умов зберігання
товару, позивач був вимушений провести декларування митної
вартості за ціною, визначеною митницею. Вважаючи дії митниці
неправомірними, підприємство звернулось за судовим захистом.
Справа слухалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Волинської області від
10 січня 2005 року позовні вимоги було задоволено, визнано
недійсним талон відмови у пропуску на митну територію України чи
митному оформленні товарів № 20101/3/014747 від 05.12.2003 року;
зобов'язано Волинську митницю повернути позивачеві 13 395,82 грн.
зайво сплаченого податку на додану вартість шляхом зменшення
належних перерахувань до державного бюджету.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28 квітня 2005 року до участі у справі залучено Управління
Державного казначейства України у Волинській області, рішення суду
першої інстанції скасоване в частині повернення коштів, в цій
частині прийнято рішення про повернення коштів з Держбюджету.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Волинська
митниця звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення
господарського суду Волинської області від 10 січня 2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28
квітня 2005 року скасувати та прийняти рішення про відмову у
задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи на
предмет їх повноти та всебічності дослідження, вивчивши доводи
касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не
знаходить із наступних міркувань.
Відповідно до частини 5 ст.16 Закону України "Про Єдиний
митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
при явній невідповідності заявленої
митної вартості товарів та інших предметів вартості, що
визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі
неможливості перевірки її обчислення митні органи України
визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні
товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети,
що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та
інших предметів.
Аналогічні положення закріплено у абзаці 1 пункту 3 Порядку
визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі
переміщення їх через митний кордон України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 року
№1598 ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, згідно з яким у разі неможливості
визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів
та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості
товарів митній вартості, що міститься в базі даних Держмитслужби
України, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні
товари, що діють у провідних країнах-експортерах цих товарів.
Скасовуючи попередні судові рішення по даній справі, Вищий
господарський суд України в постанові від 26.10.2004 року вказав,
що суди не перевірили достовірність відомостей, заявлених
позивачем у декларації митної вартості.
При новому розгляді справи, даний недолік було усунуто. Суд
вказав, що митна вартість товару визначалась на підставі
зовнішньоекономічного контракту, рахунку-фактури,
товаро-транспортних накладних, експортної митної декларації, інших
документів, невідповідність яких митницею не спростовувалась. Суд
зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази недостовірності
поданих позивачем документів.
Колегія суддів доходить висновків, що поняття "явна
невідповідність", на яке посилається митниця, в обгрунтування
своїх дій, є оціночним. З урахуванням того, що митна вартість,
визначена позивачем, була підтверджена необхідними документами,
хоча й відрізнялась від середньої вартості товарів за даним кодом
УКТ ЗЕД, наданої відповідачем, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для
задоволення позову.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної Iнстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Оскільки касаційна скарга не містить інших обгрунтувань ніж
невірна оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанції,
зокрема наявності "явної невідповідності" заявленої відповідачу
митної вартості, оскільки колегія суддів доходить висновків, що
при встановленні вищезазначених обставин судом апеляційної
інстанції не було порушено норм матеріального та процесуального
права, касаційна скарга вбачається такою, що задоволенню не
підлягає.
Керуючись статтями 220,221, 224,230,231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення,
а рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2005р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.04.2005р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строки і у порядку,
передбаченому статтями 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий- Харченко В.В.
Судді- Кравченко О.О.
Васильченко Н.В.
Гончар Л.Я.
Матолич С.В.
З оригіналом згідно О.О. Кравченко