ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Замезі Ю.I.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 23.12.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської
області від 04.04.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
Краснодонського міського управління праці та соціального захисту
населення про стягнення допомоги на оздоровлення, -
встановила:
У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Краснодонського міського управління праці та соціального захисту
населення про стягнення допомоги на оздоровлення за 1996 - 2003
роки, передбаченої Законом України "Про статус і соціальних захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
в сумі 7986,40 грн.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 23.12.2004 р. у задоволенні позовуОСОБА_1. відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 04.04.2005
р. вказане судове рішення залишено без змін.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування з
постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в
повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, інвалідом III групи. На момент звернення до суду
Краснодонським міським управлінням праці та соціального захисту
було виплачено позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення
за 1996 - 2000 роки в розмірі 21,50 грн. за кожен рік, відповідно
до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати
особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
26.07.1996 р. № 836. Оскільки розмір щорічної грошової допомоги на
оздоровлення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України
від 26.07.1996 р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
суперечить вимогам частини 4
статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
ОСОБА_1 звернувся до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога
на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти
мінімальних заробітних плат.
Частиною 5 статті 48 вищенаведеного Закону щорічна допомога
на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання
органами соціального захисту населення.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою
Кабінету Міністрів України № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної
допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і
не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в
наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи
із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними
нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню
підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а не Постанова Кабінету Міністрів України
"Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, Краснодонське
міське управління праці та соціального захисту населення повинно
виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за три роки,
які передують часу звернення до суду, виходячи із суми мінімальної
заробітної плати на момент виплати.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Оскільки судами невірно застосовано норми матеріального права
та в судових рішеннях судів першої і апеляційної інстанції, та
протоколах судових засідань не міститься відомостей про періоди,
коли позивачу проводилася виплата щорічної допомоги на
оздоровлення, що унеможливлює розрахунок судом касаційної
інстанції заборгованості, яка склалася між Краснодонським міським
управлінням праці та соціального захисту населення та ОСОБА_1.,
справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.
Таким чином касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення
судів першої та апеляційної інстанції скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 23.12.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської
області від 04.04.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
Краснодонського міського управління праці та соціального захисту
населення про стягнення допомоги на оздоровлення - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Краснодонського
міськрайонного суду Луганської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.