ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого СЯ.
при секретарі - Кулеша А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
з обмеженого відповідальністю "Елітбудінвест АК" на постанову
господарського суду м. Києва від 07.07.2006р. та ухвалу Київського
апеляційного суду м. Києва від 04.10.2006р. у справі за позовом
заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету
Міністрів України, Міністерства культури і туризму України,
Міністерства охорони навколишнього природного середовища до
Київської .міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою
відповідальністю "Елітбудінвест АК", ОСОБА_1, про визнання
нечинним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Справа №К-34655/06 Доповідач ФадєєваН.М.
17.05.2006 р. Прокуратура м. Києва (далі по тексту -
прокуратура) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів
України (далі по тексту -позивач 1, КМУ), Міністерства культури і
туризму України (далі по тексту -позивач 2), Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України (далі по тексту -
позивач 3) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом
Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому
просить визнати нечинним та скасувати п. 32 рішення Київської
міської ради "Про передачу у приватну власність земельних ділянок
для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків
і господарських будівель та оформлення права користування
земельними ділянками" від 08.11.2001 р.НОМЕР_1 з моменту його
прийняття.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2006 р. у
справі №19/16-А залучено до участі у розгляді даної справи в
якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа 1,
ОСОБА_1.).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. у
справі №19/16-А залучено до участі у розгляді даної справи в
якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача -Товариство з обмеженого відповідальністю
"Елітбудінвест АК" (далі по тексту - третя особа 2, ТОВ
"Елітбудінвест АК").
Постановою Господарського суду м. Києва від 07.07.2006 р. у
справі № 19/16-А, яка залишена без змін ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р., позовні вимоги
задоволено; визнано нечинним та скасовано п. 32 рішення Київської
міської ради "Про передачу для будівництва, експлуатації та
обслуговування житлових будинків I господарських будівель та
оформлення права користування земельними ділянками" від 08.11.2001
р.НОМЕР_1 з моменту його прийняття.
ТОВ "Елітбудінвест АК" не погоджуючись з постановою
Господарського суду м. Києва від 07.07.2006 р. та ухвалою
Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р. у
справі №19/16-А подало касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ
"Елітбудінвест АК" підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2001 р.
Київська міська рада прийняла рішенняНОМЕР_1 "Про передачу у
приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації
та обслуговування житлових будинків і господарських будівель та
оформлення права користування земельними ділянками", п. 32 якого
затверджено проект відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1
для будівництва та обслуговування житлового будинку і
господарських будівель у АДРЕСА_1 у Печерському
районі м. Києва та передано громадянці ОСОБА_1 у
приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для
будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських
будівель у АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва за рахунок
земель міської забудови.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги
виходили в тому числі з того, що оскільки відведена земельна
ділянка знаходиться в межах історичної місцевості Звіринець, то є
всі підстави для висновку про те, що відведення земельної ділянки
може позначитись на об'єкті культурної спадщини, яким є
Звіринецькі печери, що означало необхідність отримання висновку
(погодження) Управління охорони пам'яток історії, культури та
історичного середовища Київської міської державної адміністрації,
якого отримано не було.
Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу
на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
На момент винесення рішення Київської міської ради "Про
передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва,
експлуатації та обслуговування житлових будинків і господарських
будівель та оформлення права користування земельними ділянками"
від 08.11.2001 р.НОМЕР_1 Законом України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
до повноважень центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не
відносились повноваження щодо погодження проектів відведення та
надання земельних ділянок, на території пам'яток та в їх охоронних
зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних
ареалах населених місць, а до повноважень органу охорони
культурної спадщини Київської міської державної адміністрації не
відносились повноваження щодо погодження проектів відведення та
надання земельних ділянок в межах повноважень, делегованих
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини.
Такі повноваження зазначеним органам надано лише Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону
культурної спадщини" ( 2245-15 ) (2245-15)
від 16.12.2004 р. №2245-IУ, який
набрав чинності з 14.01.2005 р., тобто після прийняття рішення
Київської міської ради "Про передачу у приватну власність
земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування
житлових будинків і господарських будівель та оформлення права
користування земельними ділянками" від 08.11.2001р.НОМЕР_1, а
отже, на думку судової колегії, на момент винесення відповідачем
оскаржуваного рішення чинним законодавством не було встановлено
необхідність отримання погодження Управління охорони
пам'яток історії, культури та історичного середовища
Київської міської державної адміністрації, як органу охорони
культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, що
судами попередніх інстанцій до уваги безпідставно не прийнято.
В частині посилань судів попередніх Iнстанцій на лист
Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного
середовища Київської міської державної адміністрації від
15.03.2003 р. №НОМЕР_2 суд касаційної інстанції звертає увагу на
те, що цим листом розглянуто питання щодо правомірності відведення
земельної ділянки для будівництва житлового будинку саме по
АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва, а не АДРЕСА_1 у
Печерському районі м. Києва.
Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу
на те, що відповідно до ст. 54 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
землі історико-культурного призначення можуть
перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
встановлення зон охорони пам'яток та
затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути
підставою для примусового вилучення з володіння (користування)
земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання
землевласниками та землекористувачами правил використання земель
історико - культурного призначення.
На думку судової колегії, не дотримання землевласником правил
використання земель історико-культурного призначення підлягає
встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон
України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
пов'язує
можливість примусового вилучення з володіння (користування)
земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб.
Однак, зазначені обставини ні судом першої, ні судом
апеляційної інстанції до уваги безпідставно не прийнято.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства
України судове рішення повинно бути законним I обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства I всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
4
якому повно відображені обставини, які мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на
новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки
допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм
матеріального та процесуального права можуть призвести до
неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом
касаційної Iнстанції, то всі винесені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи судам врахувавши вищевикладене
необхідно всебічно і повно перевірити обставини у справі,
проаналізувати
їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи,
визначитися щодо
належних способів доказування і прийняти рішення у
відповідності до
вимог чинного законодавства.
Керуючись спи ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Елітбудінвест АК" на постанову Господарського суду м. Києва від
07.07.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 04.10.2006 р. у справі № 19/16-А задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 07.07.2006 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006
р. у справі №19/16-А скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді