Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді

суддів: Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Деревенському I.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" на рішення господарського суду м. Севастополя від 16 січня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року у справі №20-4/118 за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2907,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не сплатив штрафні санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві згідно відповідних нормативів робочих місць, чим порушив Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) та Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16 січня 2006 року, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Приватне підприємство "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 16 січня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача штрафні санкції, суди обгрунтували своє рішення тим, що ПП "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" не створило одне робоче місце для працевлаштування інваліда, а тому повинно нести відповідальність за ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки даний висновок суду не грунтується на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 (314-95-п) ) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.

Згідно п.3.3. Iнструкції щодо заповнення форми N 10-ПI "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. N 338 (z1671-04) ) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підприємством, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, згідно якого кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених позивачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , складає 1 особу.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Отже, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності ПП "Нахімовська взуттєва мануфактура №1", яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.

Таким чином, оскільки відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів не мало правових підстав накладати штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.

За таких обстав колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 16 січня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Приватного підприємства "Нахімовська взуттєва мануфактура №1" штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2004 році в розмірі 2907,00 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: