К-33205/06/К-2512/07 Про визнання недійсною угоди купівлі-продажу частини комплексу нежитлових будівель - Текст документа

розглянувши касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року

у справі №38/156

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

до ТОВ "Завод "БМП" ТОВ "БIОС" про визнання недійсною угоди

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсною угоди №ВВЕ 3975564 від 18 червня 2004 року укладеної між ТОВ ''Завод БМП" та ТОВ "Біос".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2006, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 у справі №38/156 у задоволені позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора Дніпропетровської області та Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області оскаржили їх в касаційному порядку. В своїх скаргах просять скасувати рішення першої та другої інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області проведено перевірку стану збереження активів ТОВ "Завод БМП", які перебувають у податковій заставі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року.

В ході перевірки встановлено, що 18 червня 2004 року між ТОВ "Завод БМП" та ТОВ "БIОС" укладено договір купівлі-продажу частини комплексу №ВВЕ 3975564 від 18 червня 2004 року, який зареєстровано в реєстрі за №1952, затверджений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_1.

За цим договором ТОВ "Завод БМП" прийняло на себе зобов'язання продати 19/100 частин комплексу нежитлових будівель, а ТОВ "БIОС" прийняло на себе зобов'язання сплатити відповідну ціну 57113,38 гривень.

Господарським судом першої інстанції також встановлено, що у відповідності до наданих до суду документів сума податкового боргу, на підставі якої до Позивача було застосовано такий вид обтяження, значно менше вартості відчуженого Відповідачем-1 ТОВ "Завод БМП" майна.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що накладення податкової застави на активи Відповідача-1 ТОВ "Завод БМП" здійснено без врахування видів активів, які перебувають у податковій заставі та суми податкового боргу з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) момент виникнення податкової застави в силу закону у відповідності співпадає з несплатою суми податкового боргу відповідно до першої податкової вимоги від 10 листопада 2003 року на суму 456.75 гривень.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 24 березня 2005 року по справі №1-9/2005. підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визнано неконституційним в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу, що є підставою для втрати чинності даного положення з дня його прийняття.

Таким чином перебування всього майна та майнових прав у податковій заставі на час здійснення відчуження частини майна з огляду на рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року не відповідало Конституції України (254к/96-ВР)

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року у справі №38/156 - залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року у справі №38/156 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .