УХВАЛА
Iменем України
"12" червня 2007 р. Справа № А-8/28 к/с № К-12101/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судових засідань: Міненко О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Iвано-Франківську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 17.08.2005 року
та рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
08.04.2005 року
у справі № А-8/28
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Карпатське
управління геофізичних робіт"
до Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Карпатське
управління геофізичних робіт" (ВАТ "КУГР") звернулося до
господарського суду Iвано-Франківської області з позовною заявою
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI в м.
Iвано-Франківську № 0000142400/0 від 07.12.2004 року.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
08.04.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 17.08.2005 року, позов
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №
0000142400/0 від 07.12.2004 року; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. коштів
на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,
що податковою інспекцією неправомірно застосовано до позивача
штрафні санкції, адже останній здійснив операцію по реалізації
товару, що не потребує відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
письмової згоди податкового органу.
В касаційній скарзі ДПI в. м. Iвано-Франківську просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 17.08.2005 року та рішення Господарського суду
Iвано-Франківської області від 08.04.2005 року у справі № А-8/28 й
ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вважає, що судом неправильно застосовано положення пп. 8.6.1 п.
8.6 ст. 8, пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішеннями судів попередніх інстанцій встановлено, що за
результатами тематичної перевірки по питанню дотримання позивачем
вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за період з 01.08.2003 року по
30.09.2004 року складено акт № 02/24-1/721 від 02.12.2004 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем в червні 2004 року
реалізовано БУ "Укрбургаз" майно на загальну суму 82420,00 грн.
без узгодження з податковим органом.
На підставі акту перевірки було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000142400/0 від 07.12.2004 року, яким
позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 82420,00 грн.
Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року № 2181-III (з
відповідними змінами та доповненнями) передбачено, що з метою
захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків,
що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом, зокрема. купівлі чи продажу, інших видів
відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна,
майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та
немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності
платника податків (інших видах діяльності, які за умовами
оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової
продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за
цінами, що не є меншими за звичайні.
Згідно із Законом України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
сутність
податкової застави полягає у запровадженні на певний строк
особливого порядку розпорядження платником податків своїми
активами. Цей інститут як спосіб забезпечення не погашеного у
строк податкового зобов'язання є джерелом наповнення бюджетів та
державних цільових фондів.
Розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів
права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що
забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та
розмірності.
Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових
фондів податків і зборів має бути здійснено шляхом запровадження
податкової застави на активи платника податків у такому розмірі,
який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених
податків у повному обсязі.
Судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті
взагалі не було встановлено розмір податкового боргу позивача, за
несплату якого на його активи накладено податкову заставу.
З наявних в матеріалах справи відомостей розрахунку
амортизації вбачається, що позивач володіє значними активами, за
рахунок яких може бути погашений податковий борг, що позбавляє
необхідності застосування до всіх активів податкової застави.
Крім того, судом касаційної інстанції враховується, що
здійснення позивачем відчуження майна на суму 82420,00 грн. при
наявності, як вже зазначалося, значних активів не призвело до
загрози непогашення податкового боргу перед державою, що
суперечить самій суті поняття "податкова застава" та меті її
застосування.
Таким чином, суди не в повному обсязі встановили обставини
справи з врахуванням вищевикладеного.
Відповідно до п. 2 ст. 227 підставою для скасування судових
рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи
на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може
бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.
Iвано-Франківську задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.08.2005 року та рішення Господарського суду Iвано-Франківської
області від 08.04.2005 року у справі № А-8/28 скасувати.
Справу № А-8/28 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.