К-20354/06 Про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Запорізької області від 16 червня 2005 року у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Лагуна" про стягнення суми,-

Встановила:

У травні 2005 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Лагуна" про стягнення 5 418, 60 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем приписів ст.ст.19, 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) (далі - "Закон") та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ України від 28.12.01р. №1767 (1767-2001-п) .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16 червня 2005 року в позові відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що у звітному 2004 році ТОВ "Лагуна" виконало зазначений норматив шляхом працевлаштування двох інвалідів.

На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про його скасування та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до поданого ТОВ "Лагуна" звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за формою державної статистичної звітності № 10-ПI поштова-річна за 2004 рік середньооблікова чисельність штатних чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача становила у звітному періоді 43 особи, а норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 особи; у звітному році на ТОВ "Лагуна" фактично працювало два інваліди, що підтверджується наказами голови ради директорів концерну "Моноліт"- про прийом на роботу двох інвалідів від 15.07.2002 № 41-К та від 10.06.2004 № 20-К.

Статтею 19 Закону для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, матеріалами справи встановлено, що підприємством було дотримано 4% норматив шляхом працевлаштування двох інвалідів.

Окрім того, судом встановлено, що ТОВ "Лагуна" у 2004 році повідомляло Комунарський районний центр зайнятості Запорізької області про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а також розміщувало оголошення про наявність вакантних посад для інвалідів у місцевій газеті, що Комунарським районним центром зайнятості у 2004 році інваліди на підприємство не направлялись ( а.с. 19-26). З положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) не вбачається, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця.

Відтак, в даному разі слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених Законом підстав для застосування до відповідача стягнень за недодержання цього нормативу.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду першої інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а рішення господарського суду Запорізької області від 16 червня 2005 року залишити без змін.