Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Кобилянського М.Г.

Ліпського Д.В.

при секретарі судового засіданні Полинько Д.М.,

за участю представника Державної податкової адміністрації України Ротаєнка В.Ф., представника Броварської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області Степанюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації (ДПА) України, Броварської об'єднанної державної податкової інспекції (ОДПI) Київської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка переглядається за касаційними скаргами ДПА України, Броварської ОДПI Київської області на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2006 року

у х в а л и л а :

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПА України про визнання незаконним звільнення та про поновлення на попередній посаді.

Зазначав, що наказом ДПА України № 1493-0 від 22.12.2003 року його призначено на посаду начальника Броварської ОДПI в Київській області.

Згідно з пунктом 4 наказу ДПА України № 272 від 14 липня 2005 року, виданого за результатами перевірки дотримання інспекцією порядку щодо відшкодування податку на додану вартість, його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (322-08) .

Посилаючись на те, що висновки про результати перевірки роботи щодо виявлених порушень є необгрунтованими, а звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності, - позивач просив визнати звільнення незаконним, поновити його на попередній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Судом до участі у справі у якості співвідповідача залучено Броварську ОДПI Київської області.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПА України, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Броварська ОДПI Київської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, у своїй касаційній скарзі просить ухвалені рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом ДПА України № 1493-0 від 22.12.2003 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Броварської ОДПI Київської області. Наказом ДПА України № 272 від 14 липня 2005 року його звільнено з займаної посади, на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України (322-08) .

Даними листка непрацездатності серії ААВ № 225932, виданого Київською міською клінічною лікарнею, судами також встановлено, що позивач з 7.07.2005 року по 29.07.2005 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, предметом судового розгляду є питання законності звільнення особи з публічної служби.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень, у тому числі і у справах про поновлення на публічній службі, обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення. дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заперечуючи проти позову, представники відповідача у судах першої та апеляційної інстанцій зазначали, що звільнення ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог пункту 1 статті 41 КЗпП України (322-08) у зв"язку з порушенням позивачем присяги щодо суворого дотримання ним Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та сумлінного виконання обов"язків.

Відхиливши такі доводи та задовольнивши позов, суди правильно виходили з того, що звільнення позивача здійснено з порушенням чинного законодавства.

Так, правовий статус позивача, у тому числі підстави припинення служби, врегульовані Законами України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та "Про державну службу" (3723-12) .

Зі змісту частини 1 статті 30 Закону "Про державну службу" (3723-12) вбачається, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України (322-08) , та спеціальними, передбаченими у цій нормі права.

Позивача звільнено з публічної служби за загальними правилами, відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України (322-08) .

Зазначеною нормою встановлено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

У зв"язку із застосуванням норми трудового законодавства, ( така можливість прямо передбачена у спеціальному законі), суди дійшли обгрунтованого висновку, що у такому випадку відповідач мав дотримати і гарантій визначених частиною 3 статті 40 КЗпП України (322-08) , якою встановлено недопустимість звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений у період тимчасової непрацездатності, то захист його права на публічну службу шляхом поновлення на попередній роботі є законним та обгрунтованим.

Доводи касаційних скарг таких висновків судів не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні наведених правових норм.

Посилання у скарзі ДПА України на порушення позивачем присяги колегією відхиляється, оскільки відповідач з такими обставинами звільнення ОСОБА_1 не пов"язував.

Щодо доводів касаційної скарги Броварської МДПI ( у суді її замінено на належного відповідача - Броварську ОДПI) про закриття провадження у справі, то такі вимоги відхиляються з тих підстав, що позивача поновлено на попередній посаді до реорганізації МДПI, а рішення виконано.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційні скарги, а судові рішення залишає без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації України, Броварської об'єднанної державної податкової інспекції Київської області відхилити, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .