Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого судді: Бутенка В. I.,

Суддів: Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

При секретарі Ліщинській В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ МВС України в Харківській області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, опікунська рада Орджонікідзевського райвиконкому м. Харкова, про порушення порядку реєстрації громадян, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ МВС України в Харківській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, опікунська рада Орджонікідзевського райвиконкому м. Харкова, про порушення порядку реєстрації громадян.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідач необгрунтовано зареєстрував неповнолітніх дітей її брата ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, в якій вона проживає разом зі своєю сім'єю. Просила суд зобов'язати відповідача зняти з реєстраційного обліку неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, які в зазначеній квартирі не проживають.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 березня 2006 року позов задоволено. Зобов'язано відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ МВС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4, 1991 року народження, ОСОБА_5, 2000 року народження, за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, постанова суду першої інстанції скасована, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, двохкімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 жилою площею 35,8 кв.м. була надана батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які є рідними сестрою і братом та прописані за вказаною адресою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ні ОСОБА_2, ні його неповнолітні діти на момент реєстрації та після неї не проживали в зазначеній квартирі, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають із своїми матерями. Тому їх реєстрація у вказаній квартирі здійснена з порушенням Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.03 (35-2003-п) , який діяв на момент існування спірних відносин.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції і відмовив в задоволені позову, посилаючись на те, що згідно з ч. 1 ст. 65 ЖК України (5464-10) наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції не дав належну правову оцінку тому факту, що ні ОСОБА_2, ні його неповнолітні діти не проживали у вказаній квартирі на момент реєстрації та після неї, і безпідставно керувався статтею ЖК України (5464-10) , яка визначає право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення. З огляду на характер спірних відносин та на те, що предметом даного спору є правомірність реєстрації, а не вселення в спірне жиле приміщення, дана стаття не підлягає застосуванню.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що реєстрація ОСОБА_4, ОСОБА_5 здійснена з порушенням Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.03 (35-2003-п) , є вірним, тому він обгрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ст.. 226 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

В зв'язку з тим, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року постанова Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 березня 2006 року була скасована помилково, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції в силі.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року скасувати.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 березня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .