ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Федоров М.О.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх
справ (УМВС) України в Донецькій області, третя особа начальник
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій
області, про визнання недійсним наказу, поновлення на службі, яка
переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову
апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2006 року
у с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до
УМВС України в Донецькій області про скасування наказу та
поновлення на роботі.
Зазначав, що з 1998 року проходив службу в органах внутрішніх
справ. Наказом УМВС України в Донецькій області №НОМЕР_1
звільнений з цих органів з 23.08.2005 року, за власним бажанням на
підставі рапорту від 02.08.2005 року відкликаного 19.08.2005 року,
як такого, що поданий поспішно та у зв'язку із сімейними
обставинами.
Крім того, з 3 серпня 2005 року по 17 серпня 2005 року
знаходився на стаціонарному лікуванні.
Посилаючись на те, що звільнення відбулось з порушенням
передбаченої процедури просив оспорюваний наказ визнати недійсним,
а його поновити на службі в органах внутрішніх справ.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 2
лютого 2006 року, позов задоволено.
Наказ начальника УМВС України в Донецькій області №НОМЕР_1
визнано недійсним, ОСОБА_1. поновлено на посаді оперуповноваженого
відділення карного розшуку Куйбишевського РВ ДМУ УМВС України в
Донецькій області.
Новою постановою апеляційного суду Донецької області від 14
квітня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в
задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення
апеляційним судом норм матеріального та процесуального права,
просить постанову останнього скасувати та постановити нову, якою
задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, ОСОБА_1. проходив службу в органах
внутрішніх справ .
2.08.2005 року ним подано рапорт на ім'я начальника УМВС
України в Донецькій області про звільнення зі служби за власним
бажанням.
Наказом начальника УМВС України в Донецькій області № НОМЕР_1
ОСОБА_1. звільнено зі служби з 23.08.2005 року на підставі п. 64
"ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ Української РСР (за власним
бажанням).
З 3.08 по 17.08 .2005 року позивач перебував на лікуванні.
23.08.2005 року на ім'я начальника УМВС України в Донецькій
області надійшов рапорт від ОСОБА_1. про поновлення його на посаді
оперуповноваженого відділення карного розшуку Куйбишевського РВ
ДМУ УМВС України в Донецькій області.
Листом від 1.09.2005 року за підписом начальника управління
роботи з персоналом ОСОБА_1. відмовлено в поновленні на службі.
Задовольняючи позов та визнавши оскаржуваний наказ недійсним
суд першої інстанції виходив з положень частини 2 статті 38
Кодексу законів про працю України, за правилами якої, якщо
працівник після закінчення строку попередження про звільнення не
залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник
або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою
раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого
працівника, якому відповідно до законодавства не може бути
відмовлено в укладенні трудового договору.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовивши у
задоволені позову апеляційний суд правильно зазначив, що відносини
служби в органах внутрішніх справ трудовим законодавством не
регулюються.
Разом з тим, апеляційний суд сам допустився помилки, оскільки
його висновки про те, що звільнення ОСОБА_1. відбулось з
дотриманням чинного законодавства не відповідає дійсним обставинам
справи.
Так, порядок проходження служби особами рядового і
начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і
обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29
липня 1991 року №114 ( 114-91-п ) (114-91-п)
(далі - Положення).
Відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення, особи
середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються
зі служби за власним бажанням - при наявності поважних причин, що
перешкоджають виконанню службових обов'язків. Пунктом 68,
передбачено, що такі особи попереджають прямого начальника про
прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня
звільнення, про що подають рапорт за командою.
Оскільки Положенням не передбачена можливість скорочення
терміну попередження, то це означає, що особа може відкликати свій
рапорт, а тому її звільнення у зазначений період є передчасним і
неправомірним.
Відповідно до пункту 24 згаданого Положення у разі
незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи
рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ
підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення
апеляційного суду не відповідає вимогам статті 159 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо законності
та обгрунтованості, підлягає скасуванню, а постанова суду першої
інстанції залишенню без змін, з виключенням із мотивувальної
частини посилання на норми трудового законодавства.
Керуючись статтями 220, 226, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Донецької області від 14 квітня
2006 року скасувати.
Залишити в силі постанову Куйбишевського районного суду м.
Донецька від 2 лютого 2006 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
Д.В. Ліпський
М.О. Федоров
В.В. Юрченко