ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Нечитайла О.М., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Гончаренко Р.С.,
за участю:
представника відповідача - Козлюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області
на постанову господарського суду Дніпропетровської області
від 22 грудня 2005 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04 квітня 2006 року
у справі № А 27/165
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових вимог та зобов'язання
вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2005 року СПД -ФО ОСОБА_1 звернувся до суду з
позовом до Новомосковської ОДПI Дніпропетровської області про
визнання недійсними податкових вимог НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та
встановлення відсутності компетенції у відповідача щодо
донарахування плати за торговий патент. В позовній заяві позивач
також просив стягнути з відповідача державне мито в сумі 85, 00
грн. та суму за інформаційно - технічне забезпечення процесу в
розмірі 118, 00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що
здійснював своєчасну оплату повної вартості торгових патентів з
2000 року по 2005 рік в розмірах, передбачених Законом України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
. Крім того, на думку позивача, відповідачем в
порушення вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не було дотримано процедури узгодження суми
податкового зобов'язання перед направленням податкових вимог, а
спірні податкові вимоги не містять підстав їх виставлення.
Заявою від 24 жовтня 2005 року позивач змінив позовні вимоги
та просив зобов'язати відповідача привести дані картки його
особового рахунку у відповідність до чинного законодавства та
відобразити в цій картці відсутність будь-якого боргу перед
бюджетом.
Заявою від 10 листопада 2005 року позивач уточнив позовні
вимоги та просив визнати недійсними податкові вимоги
Новомосковської ОДПI Дніпропетровської області НОМЕР_1 та НОМЕР_2;
визнати неправомірним здійснення відповідачем перерахунку плати за
придбані торгові патенти та відображення в зв'язку з цим у картці
його особового рахунку податкового боргу по сплаті за торгові
патенти у сумі 9 700, 67 грн.; зобов'язати відповідача скорегувати
дані картки його особового рахунку щодо виключення податкового
зобов'язання на суму 9 700, 67 грн. та відобразити це коригування
в картці особового рахунку; стягнути з відповідача державне мито в
сумі 85, 00 грн. та суму за інформаційно - технічне забезпечення
процесу в розмірі 118, 00 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від
22 грудня 2005 року позов задоволено.
Визнано нечинними податкові вимоги Новомосковської ОДПI
НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Визнано неправомірним здійснення Новомосковською ОДПI
перерахунку плати за торгові патенти та відображення у зв'язку з
цим у картці особового рахунку СПД - ФО ОСОБА_1 податкового боргу
по сплаті за торгові патенти в сумі 9 700, 67 грн.
Зобов'язано Новомосковську ОДПI виключити з особового рахунку
СПД - ФО ОСОБА_1 податковий борг в сумі 9 700, 67 грн.
Стягнуто з Державного бюджету на користь СПД - ФО ОСОБА_1 3,
40 грн. судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04 квітня 2006 року постанову господарського суду
Дніпропетровської області від 22 грудня 2005 року залишено без
змін.
В касаційній скарзі Новомосковська ОДПI Дніпропетровської
області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати постанову господарського
суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2005 року та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня
2006 року, прийняти нове рішення.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить
залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові
рішення - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи
касаційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та
місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно
до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не
перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього
у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19 листопада 2004 року Новомосковська ОДПI Дніпропетровської
області прийняла податкову вимогу НОМЕР_1, якою визначила СПД - ФО
ОСОБА_1 суму податкового боргу з плати за придбання торгового
патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального
бізнесу в сумі 11 357, 83 грн., у тому числі 11 238, 05 грн.
основний платіж та 119, 78 грн. пеня.
28 грудня 2004 року Новомосковська ОДПI Дніпропетровської
області прийняла податкову вимогу НОМЕР_2, якою визначила СПД - ФО
ОСОБА_1 суму податкового боргу з плати за придбання торгового
патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального
бізнесу в сумі 1 508, 14 грн., у тому числі 1 285, 23 грн.
основний платіж та 222,91 грн. пеня.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, головним
чином виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
зміна податкових ставок і
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), в
тому числі плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності, не можуть запроваджуватись Законом України про
Державний бюджет на відповідний рік.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду
першої інстанції, виходив з того, що Закон України "Про Державний
бюджет на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
від 27 листопада 2003 року №
1344-IV, яким збільшено вартість торгового патенту на здійснення
діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, набрав
чинності з 01 січня 2004 року. Посилаючись на те, що відповідно
ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім
випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність
особи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, відповідно до
якого нарахування сум платежу за торгові патенти по строку на 15
грудня 2003 року в розмірі, встановленому Законом України "Про
Державний бюджет на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
від 27 листопада 2003
року № 1344-IV, є неправомірним.
Однак з висновками судів колегія суддів погодитись не може з
огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
патентуванню
підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу,
які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання
послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому
розмірі (за рік) і, зокрема, для використання грального автомата з
грошовим або майновим виграшем відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону
України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
у 2003 році становила 1400, 00 грн.
Статтею 57 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
від 27 листопада 2003 року № 1344-IV, який
набрав чинності з 01 січня 2004 року, було встановлено, що у 2004
році збільшується вартість торгового патенту на здійснення
діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг
у сфері грального бізнесу. Встановлені ч. 3 ст. 5 Закону України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
стосовно вартості торгового патенту на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри, зокрема
"1400", замінено цифрами "2800" (2800, 00 грн. на рік, 700, 00
грн. на квартал).
Статтею 47 Закону України "Про Державний бюджет України на
2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
від 23 грудня 2004 року № 2285-IV, який
набрав чинності з 1 січня 2005 року, було встановлено, що у 2005
році збільшується вартість торгового патенту на здійснення
діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг
у сфері грального бізнесу. Встановлені ч. 3 ст. 5 Закону України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
стосовно вартості торгового патенту на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри, зокрема
"1400", замінено цифрами "4200" (4200, 00 грн. на рік, 1050, 00
грн. на квартал).
Наведені норми цих законів не визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 75 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в
Україні.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні
вимоги, помилково обгрунтував своє рішення неможливістю
застосування ставок, встановлених бюджетним законом на бюджетний
рік, посилаючись на неузгодженість таких змін із загальними
принципами оподаткування, встановленими Законом України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. При цьому суд першої інстанції
неправомірно надав перевагу Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, який в спірних правовідносинах є
загальним, а не спеціальним законам, якими в даному випадку є
Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, Закон України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
від 27 листопада 2003 року №
1344-IV та Закон України "Про Державний бюджет України на 2005
рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
від 23 грудня 2004 року № 2285-IV. При цьому
помилковим є застосування до спірних правовідносин положень
підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки ці положення
застосовуються контролюючим органом у разі коли норма закону чи
іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або
коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків
платників податків, а в даному випадку положення Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
від 27
листопада 2003 року № 1344-IV та Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
від 23 грудня 2004 року №
2285-IV щодо збільшення вартості торгового патенту на право
здійснення діяльності у сфері грального бізнесу не допускають
неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду
першої інстанції, виходив з того, що визначення сум податкового
боргу позивача, вказаних в спірних податкових вимогах та у картці
особового рахунку станом на 08 листопада 2005 року, є
неправомірним, оскільки здійснено з наростаючим підсумком з
урахуванням підвищеної плати за торгові патенти станом на 15
грудня 2003 року та при зарахуванні поточних платежів позивача
2004 року в рахунок недоїмки, яка виникла внаслідок, у тому числі,
і збільшення сум станом на 15 грудня 2003 року.
На думку колегії суддів, такий висновок суду апеляційної
інстанції є передчасним, оскільки він зроблений судом апеляційної
інстанції без встановлення обставин, які мають значення для
вирішення справи, а саме: судами попередніх інстанцій не
встановлено з яких сум складається сума податкового боргу в сумі 9
700, 67 грн., яка рахувалась на особовому рахунку позивача на
станом на 08 листопада 2005 року, за який період виникли ці суми
заборгованості та чи виникли ці суми заборгованості у зв'язку з
порушенням позивачем обов'язку щоквартальної сплати за ставками,
встановленими бюджетними законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових
рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення
справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а
порушення судами норм процесуального та матеріального права,
допущені судами попередніх інстанцій, могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, постанова господарського суду
Дніпропетровської області від 22 грудня 2005 року та ухвала
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня
2006 року підлягають скасуванню, а справа відповідно до ч. 4 ст.
227 Кодексу адміністративного судочинства України направленню на
новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого правильного визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняте обгрунтоване і законне судове рішення.
При цьому під час нового розгляду суду слід перевірити та дати
належну правову оцінку доводам позивача, викладеним в запереченні
на касаційну скаргу, щодо відсутності у нього заборгованості по
податках, зборах (обов'язкових платежах) станом на 22 листопада
2006 року та припинення державної реєстрації СПД - ФО ОСОБА_1 з 09
грудня 2006 року.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 2, 4 ст. 227,
ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити
частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від
22 грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04 квітня 2006 року скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: (підпис) Л.I. Бившева
Судді: (підпис) М.I. Костенко
(підпис) О.М. Нечитайло
(підпис) Є.А. Усенко
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя Л.I. Бившева