ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Нечитайла О.М.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
12.04.2006 р.
у справі № 29/393 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрінвестбудцентр"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 15.12.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 12.04.2006 р., позов задоволено: визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення ДПI у Оболонському районі м. Києва
від 15.07.2004 р. № 0000502350/23-507-4848 про визначення ТОВ
"Укрінвестбудцентр" податкового зобов'язання за платежем з податку
на додану вартість в сумі 177960,00 грн., в тому числі 118640,00
грн. - основний платіж та 59320,00 грн. - штрафні санкції,
накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, від
15.07.2004 р. № 0000412350/0/23-507-4849 про зменшення в картці
особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування за
березень 2003 року на 238291,00 грн. та за квітень 2003 року на
69666,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що сформований позивачем
податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану
вартість за березень та квітень 2003 року в сумах 335264,00 грн.
та 91333,00 грн. відповідно підтверджений документами
бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку з чим
донарахування позивачу податкових зобов'язань та зменшення
задекларованих до відшкодування сум податку на додану вартість є
неправомірним.
В касаційній скарзі ДПI у Оболонському районі м Києва просить
скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове
рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.4.5 пункту 7.4
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування
позивачу податкових зобов'язань та для зменшення в картці його
особового рахунку сум бюджетного відшкодування, задекларованих за
березень, квітень 2003 року, слугував висновок контролюючого
органу, викладений в акті перевірки від 15.07.2004 р. №
986-23-503, про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внаслідок не підтвердження податкового кредиту, сформованого в
податкових деклараціях за березень 2003 року в сумі 335264,00 грн.
та за квітень 2003 року в сумі 91333,00 грн. податковими
накладними, іншими документами бухгалтерського та податкового
обліку, обов'язковість ведення яких платником податку передбачена
чинним законодавством.
Зазначена перевірка була здійснена лише на підставі даних
податкових декларацій позивача з посиланням на відсутність
позивача за адресою, за якою здійснена його державна реєстрація /
м. Київ, проспект Оболонський,23-А / та на не надання позивачем
витребуваних контролюючим органом документів.
Разом з тим судом встановлено, що фактичною адресою
місцезнаходження позивача є м. Київ, вул. М. Раскової,23, про що
ДПI у Оболонському районі м. Києва була обізнана, підтвердженням
чого слугує факт проведення відповідачем попередньої перевірки
позивача, за результатами якої був складений акт від 11.03.2004 р.
№ 286-23-402-31611704.
Вказаним актом підтверджується, що предметом перевірки було в
тому числі правильність визначення позивачем сум податкових
зобов'язань та сум податкового кредиту за податковими деклараціями
за березень, квітень 2003 року. При цьому акт містить посилання на
надані позивачем до перевірки податкові накладні, на підставі яких
був сформований податковий кредит в зазначених податкових
деклараціях / а.а.с 32-34 /.
В судовому процесі досліджені копії податкових накладних,
видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, витяги
з книг обліку продажу та придбання товарів, робіт, послуг,
податкових декларацій та договорів, які містяться у справі та на
підставі яких суд дійшов обгрунтованого висновку, що суми
податкового кредиту, задекларовані позивачем за березень та
квітень 2003 року, підтверджуються документами бухгалтерського та
податкового обліку, в тому числі і податковими накладними, у
зв'язку з чим законні підстави для донарахування позивачу
податкових зобов'язань та зменшення сум бюджетного відшкодування,
задекларованих за вказані звітні податкові періоди, відсутні.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.- без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Нечитайло О.М.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.