ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Ліпського Д.В., Юрченка
В.В.,
при секретарі: Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного письмового провадження адміністративну справу за
позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"
про стягнення 10 200 грн. за касаційною скаргою Харківського
обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10
жовтня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2005
року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою
відповідальністю "АСС" про стягнення 10 200 грн..
Зазначає, що в травні 2005 року Харківське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду
із зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
"АСС" про стягнення штрафних санкцій за не створені робочі місця
для працевлаштування інвалідів у 2004 році в сумі 10 200 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 5 липня
2005 року позов Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів було задоволено частково. Стягнуто
з ТОВ "АСС" на користь Харківського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів штрафні санкції в сумі
6800,00 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування
інвалідів у 2004 році. В задоволенні решти позовних вимог
відмовлено. Стягнуто з ТОВ "АСС" в дохід державного бюджету
державне мито в сумі 102,00 грн. Стягнуто з ТОВ "АСС" на користь
ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. судових витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2005
року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"АСС" було задоволено частково. Рішення господарського суду
Харківської області від 5 липня 2005 року в частині стягнення з
ТОВ "АСС" на користь Харківського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій в сумі
6800, 00 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування
інвалідів у 2004 році, в частині стягнення в дохід державного
бюджету державного мита в сумі 102,00 грн. та в частині стягнення
з ТОВ "АСС" на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн.
судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку Харківського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, судом апеляційної
інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального
законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового
рішення, позивач просить скасувати постановлене судом апеляційної
інстанції рішення та залишити рішення суду першої інстанції в
силі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ст..19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21
березня 1991 року №875-ХII в редакції до 1 січня 2006 року для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників
облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у
кількості одного робочого місця.
Статтею 20 цього Закону визначено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю
утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів,
незалежно від форми власності і господарювання, де кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку
сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форми власності та господарювання, на
яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче
місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві
(об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 3 травня 1995 року N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
визначено, що робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче
місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей
інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Пунктом 3 цього Положення встановлено, що робоче місце
інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим
вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології,
атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів також передбачено, що працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я
інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до
висновків МСЕК.
Судами встановлено, що станом на 2004 рік середньооблікова
чисельність штатних працівників ТОВ "АСС" складається з 65 осіб.
Чисельність інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати
на робочих місцях, створених відповідно до нормативу у 4%,
визначена у кількості трьох робочих місць, а фактично працювала
одна особа, якій за висновком медико-соціальної експертної комісії
була встановлена інвалідність.
12 січня 2004 року ТОВ "АСС" звернулося з листом до
Харківського обласного відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів, у якому повідомляло, що на підприємстві
створюються додаткові робочі місця, зазначило перелік потрібних
спеціальностей та просило розглянути питання про можливість
використання праці інвалідів на зазначених робочих місцях.
Встановивши наведене, суд апеляційної інстанції обгрунтовано
зазначив, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для
інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком
інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
покладено на центральний орган виконавчої
влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого
самоврядування, громадські організації інвалідів.
Отже, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції
про те, що, оскільки відповідачем вжито передбачені чинним
законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів,
на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення
уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для
працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають
працевлаштуватись.
За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції
ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні,
не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 224, 230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу
Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Цуркан М.I.
Судді Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.