ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
06 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: Фадєєвої Н. М.
Суддів: Бим М. Є.
Гордійчук М. П.
Леонтович К. Г.
Чалого С. Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому
судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
виконавчого комітету Міжводненської сільської ради Автономної
Республіки Крим до виконавчого комітету Кіровської сільської ради
Автономної Республіки Крим, колективного сільськогосподарського
підприємства (КСП) "Кіровський, сільськогосподарського товариства
з обмеженою відповідальністю (СТВО) "Дозорне", Фонду майна
Автономної Республіки Крим про визнання недійсними договору та
рішення, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
08 лютого 2005 року по справі № 2-22/1085.1-2005 вищезазначений
позов задоволений частково. Визнано недійсним договір
купівлі-продажу від 16.10.2002 року бази відпочинку "Дружба", що
розташована по вул. Ювілейна, 6 в с. Міжводне Чорноморського
району Автономної Республіки Крим, укладений між КСП "Кіровський"
та СТОВ "Дозорне". У частині визнання недійсним наказу
представництва фонду майна Автономної Республіки Крим в
Чорноморському районі позов залишено без розгляду. В решті частині
в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22 серпня .2005 року апеляційну скаргу сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "Дозорне" задоволено, а
апеляційну скаргу Міжводненської сільської ради Автономної
Республіки Крим залишено без задоволення. Рішення суду першої
інстанції змінено.
В позові виконавчого комітету Міжводненської сільської ради
Чорноморського району Автономної Республіки Крим в частині
визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.10.2002 року
відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну
скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального
і процесуального права, просить постанову суду апеляційної
інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити та
визнати за відповідачем право власності на базу відпочинку
"Дружба", що розташована по вул. Ювілейна, 6 в с. Міжводне
Чорноморського району Автономної Республіки Крим.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали
адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся
до господарського суду з уточненим позовом про визнання недійсним
наказу представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в
Чорноморському районі №17 від 28.04.1997 р. про передачу бази
відпочинку "Дружба" КСП "Кіровський" та договору купівлі-продажу
бази відпочинку "Дружба" від 16.10.2002 р., укладеного між КСП
"Кіровський" та СТОВ "Дозорне", про визнання права власності на
базу відпочинку "Дружба" за виконавчим комітетом Міжводненської
сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим,
на тій підставі, що КСП "Кіровське" не належить база відпочинку
"Дружба" на праві власності, тоді як право продажу належить
власнику. У зв'язку з цим договір купівлі продажу, на думку
позивача, укладений з порушенням статті 48 Цивільного кодексу
України.
Позивач посилався на те, що в матеріалах справи відсутні
докази, які підтверджують право власності на базу відпочинку
"Дружба" за КСП "Кіровський". База відпочинку "Дружба" була
передана КСП "Кіровський" по договору оренди земельної ділянки
рішенням 6-ой сесії 22 скликання Міжводненської сільської ради
Чорноморського району Автономної Республіки Крим від 18.03.1997 р.
З договору оренди земельної ділянки не витікає право
власності на розташовані на ньому будівлі. Враховуючі, що база
відпочинку є безхазяйним майном, то вона повинна бути передана у
власність територіальної громаді.
Не є підставою виникнення права власності на базу відпочинку
"Дружба" наказ представництва Фонду майна Автономної Республіки
Крим.
Судами встановлено, що:
- відповідно до наказу №17 від 28.04.1997 представництвом
Фонду майна Автономної Республіки Крим була здійснена приватизація
племрадгоспу "Кіровський" шляхом акціонування цілісного майнового
комплексу;
- приватизацію майна, яке знаходиться в державної власності,
представництво Фонду майна здійснювало на підставі Положення про
представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим в районі, в
місті, затвердженого постановою представництва Фонду майна
Автономної Республіки Крим №3255 від 02.11.1995р.;
- відповідно до наказу, між КСП "Кіровський" та
представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в
Чорноморському районі 21.04.1999 р. був підписаний договір №2/215
АПК про безоплатну передачу державного майна, згідно якому перший
прийняв державне майно цілісного майнового комплексу племрадгоспу
"Кіровський" вартістю 2901000 грн. та земельну ділянку площею
16734 га (п.п. 1.1, 1.3). В пункті 1.4 вищевказаного договору
ухвалено, що об'єкти соціально-побутового призначення не мають
вартості;
- згідно пункту 1.5 даного договору об'єкти соціально
побутового призначення до рішення до вирішуванні питання про їх
передачу місцевої Раді, знаходяться на балансі КСП "Кіровський".
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано зробив висновок про
те, що наказ №17 від 28.04.1997 р. представництва Фонду майна
Автономної Республіки Крим в Чорноморському районі за своєю суттю
є актом у розумінні статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки має визначені наслідки,
пов'язані із змінами режиму власності майна племрадгоспу
"Кіровський", а тому він може бути визнаний недійсним за умови
надання позивачем, відповідно до статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказів його не
відповідність вимогам діючого законодавства.
Суд своєю ухвалою від 25.01.2005 року зобов'язав позивача
надати докази того, що у наказі представництва Фонду майна
Автономної Республіки Крим в Чорноморському районі №17 від
28.04.1997 є відомості про передачу бази відпочинку "Дружба" КСП
"Кіровський". Проте, позивач зазначених доказів суду не надав.
За таких обставинах, суди, відповідно до пункту 5 статті 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
правомірно залишили позовні вимоги без розгляду.
Між КСП "Кіровський" та СТОВ "Дозорне" 16.10.2002 р. був
укладений договір купівлі - продажу бази відпочинку "Дружба",
розташованої в с. Міжводне по вул. Ювілейна, 6, в с. Міжводне
Чорноморського району.
Відповідно до пункту 4 Заключних та перехідних положень
Цивільного кодексу України( 435-15 ) (435-15)
, що діє з 01.01.2004 р.,
застосовуються к тим правам та обов'язкам, які виникли або
продовжують існувати після вступання його в сілу, у зв'язку з чим
при розгляду даного спору належать застосуванню норми нового
Цивільного кодексу України, який дійв з 01.01.2004, однак позивач
свої позовні вимоги не уточнив, не послався на норму Закону, якої
не відповідає укладена між сторонами угода - договір купівлі -
продажу бази відпочинку "Дружба".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
16 вересня 2004 року задоволені позовні вимоги КСП "Кіровський",
внесені зміни в реєстр прав власників на нерухоме майно в частині
посилання на те, що право власності КСП "Кіровський" на
домоволодіння №6 по вул. Ювілейній в с. Міжводне Чорноморського
району підтверджується наказом Представництва Фонду майна
Автономної Республіки Крим №17 від 28.04.1997 р., який не визнаний
недійсним та переліком нерухомого майна, приватизованого в складі
цілісного майнового комплексу, виданим Представництвом Фонду
майна.
З урахуванням викладеного, права власності на базу відпочинку
"Дружба" у КСП "Кіровський" виникло на підставі наказу
Представництва Фонду майна №17 від 28.04.1997 р., тобто на момент
укладення договору купівлі - продажу бази відпочинку "Дружба" КСП
"Кіровський" було власником цієї бази відпочинку "Дружба", а тому
мало можливість її відчуження. Безпідставним є посилання позивача
на те, що сплата по даному договору купівлі - продажу не була
проведена, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сплата по
даному договору була проведена, про що свідчить і сам договір
купівлі - продажу від 16.10.2002 р.
З урахуванням викладеного при укладені договору купівлі -
продажу бази відпочинку "Дружба" від 16.10.2002 не було допущено
порушень ст. ст. 225, 224 Цивільного кодексу України 1963р.
( 1540-06 ) (1540-06)
, а тому у суду першої не було підстав для визнання
недійсним договору купівлі - продажу бази відпочинку "Дружба"
відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Українии( 435-15 ) (435-15)
, як
не відповідного діючому законодавству. Враховуючи, що висновки
суду першої інстанції не відповідали встановленим обставинам
справи, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення в
частині визнання недійсним договору купівлі - продажу бази
відпочинку "Дружба".
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обгрунтовано
визнав, що позов в цій частині необгрунтований та не підлягав
задоволенню, а тому не підлягав задоволенню і позов в частині
визнання права власності на базу відпочинку "Дружба" за позивачем,
оскільки власником відповідно до договору купівлі - продажу є СТОВ
"Дозорне".
Не обгрунтовані і доводи позивача про те, що база відпочинку
є безхазяйним майном, а тому вона має бути передана у власність
позивачу, оскільки відповідно до статті 335 Цивільного кодексу
Українии( 435-15 ) (435-15)
, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік
органом, що здійснює державну реєстрацію прав нерухоме майно, за
заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони
розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться
оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної
нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти
майном відповідної територіальної громади, може бути передана за
рішенням суду у комунальну власність.
Позивачем оголошення про прийняття безхазяйного нерухомого
майна, а також рішення суду про визнання бази відпочинку "Дружба"
безхазяйним майном в судовому засіданні не надано.
Згідно статті 142 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме
майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, що
знаходяться у власності територіальної громади села, селища,
міста. Територіальні громади села, селища, міста мають право
безпосередньо або через створені ними органи місцевого
самоврядування управляти майном, що знаходиться в комунальній
власності (стаття 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, сільські, селищні, міські
поради є органами місцевого самоврядування, що представляють
відповідні територіальні громади і здійснюючими від їх імені і в
їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування,
визначені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, теперішнім часом і
іншими законами.
В статті 16 вказаного закону визначено, що матеріальною і
фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме
майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові і інші
грошові кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться в
комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст,
районів в містах. Від імені і на користь територіальних громад
права суб'єктів комунальної власності здійснюють відповідні
поради.
Згідно статті 29 вказаного закону до ведення виконавських
органів сільських, селищних, міських порад може відноситься
управління в межах, визначених порадою, майном, що є комунальною
власністю відповідної територіальної громади.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини справи
встановлені судом апеляційної інстанції повно і правильно, а
порушень норм матеріального і процесуального права, які тягнуть за
собою скасування зазначеного рішення, не допущено.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу виконавчого комітету Міжводненської
сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 22 серпня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.
С у д д і :