Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Цуркана М.I.

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Горбатюка С.А., Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Коростенської райдержадміністрації та Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені про стягнення невиплачених коштів за його касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення м.Коростеня недоплачені кошти в сумі 3042, 80 грн., які передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та з Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені недоплачені кошти в сумі 15132 грн., які передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за період з 1 вересня 2002 року по 1 вересня 2005 року. Свої вимоги мотивував тим, що він проживає в м.Коростень, яке відповідно до переліку населених пунктів віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та відноситься до зони гарантованого добровільного віднесення.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2005 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове судове рішення суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що рішення суду першої інстанції постановлено за правилами ЦПК України (1618-15) , хоча на момент винесення цього рішення діяв КАС України (2747-15) .

Зазначений спір виник з адміністративно-правових відносин і повинен був розглядатися судом першої інстанції в порядку, встановленому КАС України (2747-15) .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції повинен був скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд за правилами КАС України (2747-15) . Однак, суд апеляційної інстанції не ревізував рішення суду першої інстанції на предмет правильності застосування норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .