ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Васильченко
Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Костенко М.I., при секретарі
Білій - Грошко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Невада"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21
лютого 2006 року у справі за позовом заступника прокурора
Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
товариства з обмеженою відповідальністю "Невада" про стягнення
штрафних санкцій у сумі 37902,37 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 січня
2006 року позов заступника прокурора Приморського району м.Одеси
в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою
відповідальністю "Невада" про стягнення штрафних санкцій у сумі 37
902,37 грн. задоволено.
Вказане судове рішення обгрунтоване ст. ст. 19, 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
, п. п. 4, 11 Порядку сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку
та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21
лютого 2006 року зазначене рішення змінене, позов задоволено
частково: стягнено з відповідача 34 456,70 грн. штрафних санкцій,
у решті позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої
інстанції послався на часткове виконання відповідачем вимог
стосовно працевлаштування інвалідів та наявність протягом року
двох робочих місць, зайнятих інвалідами.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції ТОВ "Невада" звернулося з касаційною скаргою, у якій
просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21 лютого 2006 року скасувати та прийняти рішення про відмову у
задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда (п.1).
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо
створення робочих місць для інвалідів, включають їх до
колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)
робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, також, передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою
зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням
побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних
навичок відповідно до висновків МСЕК.
З положень Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
не вбачається, що обов'язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів
супроводжується обов'язком підбирати та працевлаштовувати
інвалідів на створені ним робочі місця.
В порушення положень статей 33, 34, 38, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частини четвертої
статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд першої інстанції, встановивши, що відповідач
повинен був створити у 2004 році 10 робочих місць, не дослідив
питання чи направлялися інваліди на підприємство, а якщо
направлялися з чиєї вини направлені не були працевлаштовані.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.7) підприємство
інформувало органи соціального захисту інвалідів про наявність
вакансій для працевлаштування інвалідів.
В матеріалах справи наявний лист Управління праці та
соціального захисту населення Приморської районної адміністрації
(а.с.69) згідно з яким у Приморському районі м.Одеси відсутні
інваліди, які б бажали працевлаштуватися, проте зазначеному
документі належної правової оцінки надано не було.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу
( 436-15 ) (436-15)
України ( 436-15 ) (436-15)
підставою господарсько-правової
відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним
правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник
господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне
виконання господарського зобов'язання чи порушення правил
здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито
усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського
правопорушення.
Колегія суддів, проаналізувавши наявні в матеріалах справи
докази, дійшла думки, що суди вірно встановивши фактичні обставини
справи, характер спірних правовідносин, але невірно застосували
норми матеріального права.
Оскільки обставини справи судом першої та апеляційної
інстанції встановлені повно, але неправильно застосовано
матеріальний закон, що призвело до ухвалення незаконних судових
рішень, то в силу ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судові рішення
підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову
в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.221, 223, 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судова
колегія
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Невада" задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10 січня
2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 21 лютого 2006 року скасувати, в позові заступника прокурора
Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
товариства з обмеженою відповідальністю "Невада" про стягнення
штрафних санкцій у сумі 37902,37 грн. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко
/підпис/ Л.Я.Гончар
/підпис/ М.I.Костенко
З оригіналом вірно суддя Н.В.Васильченко