Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Харченка В.В., Чумаченко Т.А.

За участю секретаря - Кулеша А.О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ " Ес-Лайн" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2007р. у справі за позовом ТОВ " Ес-Лайн" до Національної комісії з питань регулювання зв"язку України про визнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень та зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ТОВ "Ес-Лайн" звернувся до Національної комісії з питань регулювання зв"язку України (далі - НКРЗ) з заявою про переоформлення ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України. Підставою для переоформлення ліцензії стала зміна місцезнаходження позивача, яка відбувалася 25.10.2006р. Оскільки Національна комісія з питань регулювання зв"язку України за результатами розгляду заяви не прийняла будь-якого рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень та зобов"язання вчинити дії.

Постановою господарського суду м. Києва від 18.04.2007р. задоволені позовні вимоги ТОВ "Ес-Лайн".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2007р. апеляційна скарга Національної комісії з питань регулювання зв"язку України задоволена, постанова господарського м. Києва від 18.04.2007р. скасована, ухвалене нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Ес-Лайн" відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Київського апеляційного адміністративного суду, ТОВ "Ес-Лайн" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2007р., залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2007р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, повноваження у держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України встановлюється Законом України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) .

Відповідно до ст. 4 дія цього Закону поширюється на відносини між органами державної влади України, фізичними та юридичними особами щодо розподілу, виділення смуг радіочастот, присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам, користування радіочастотним ресурсом України, забезпечення конверсії радіочастотного ресурсу України, електромагнітної сумісності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу (абз. 8 ст. 1 Закону).

Користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої безпосередньо пов'язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства (абз. 9 ст. 1 Закону).

Документом, який засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов, є ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України {абз. 10 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону користувачі радіочастотного ресурсу України мають право на користування радіочастотним ресурсом України відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі: 1) ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг; 2) ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями; 3) дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.

Стаття 31 зазначеного закону встановлює, що ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України видаються Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (надалі по тексту - НКРЗ) суб'єктам господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.

НКРЗ видає ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України одночасно з видачею ліцензії на вид діяльності у сфері телекомунікацій, що передбачає користування радіочастотним ресурсом України.

Термін дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України встановлюється НКРЗ, але не може бути меншим за термін дії відповідної ліцензії на вид діяльності у сфері телекомунікацій з використанням радіочастотного ресурсу України, а в інших випадках - не менше 5 років.

Порядок переоформлення ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, встановлено ст. 34 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) .

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом ЗО робочих днів подати до НКРЗ заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

НКРЗ видає переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії, або відмовляє в переоформленні ліцензії в разі відсутності підстав для переоформлення чи недостовірності даних у поданих документах. Термін видачі переоформленої ліцензії на підставах пунктів 1, 2 і 3 частини першої цієї статті становить 10 робочих днів від дати реєстрації заяви і 60 робочих днів, якщо переоформлення відбувається на підставах пунктів 4 і 5 частини першої цієї статті.

У разі переоформлення ліцензії НКРЗ приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що переоформлялася, з внесенням відповідних змін до реєстру виданих ліцензій не пізніше наступного робочого дня.

Термін дії переоформленої ліцензії не може перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася.

Суб'єкт господарювання, який подав до НКРЗ заяву про переоформлення ліцензії на підставах пунктів 1, 2 і 3 частини першої цієї статті та відповідні документи, може користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі довідки НКРЗ про прийняття цієї заяви до моменту видачі переоформленої на новому бланку ліцензії або прийняття рішення про відмову в переоформленні ліцензії.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за наслідками розгляду заяви про переоформлення ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України НКРЗ може прийняти одне з наступних рішень: про видачу переоформленої на новому бланку ліцензії або про відмову в переоформленні ліцензії за наявності передбачених законом підстав для такої відмови.

Як встановлено вище, підставою для відмови в переоформленні ліцензії можуть бути або відсутність підстав для переоформлення ліцензії, або недостовірність даних у поданих користувачем документах.

Також, відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) не підлягає переоформленню ліцензія у випадках, передбачених частиною другою статті 38 цього Закону.

Частиною другою ст. 38 встановлюються підстави для анулювання ліцензії з власної вини користувача, а саме визначено, що ліцензія анулюється у разі, якщо користувач з власної вини: 1) не розпочав користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, у визначені в ліцензії терміни; 2) припинив користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, на термін більше ніж на один рік; 3) не в повному обсязі використовує радіочастотний ресурс, визначений в ліцензії, у визначені ліцензією терміни. У цьому випадку ліцензія може бути переоформлена на смугу частот, яка фактично використовується.

Iнших підстав відмови в переоформленні ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України законом не встановлено.

В матеріалах справи не міститься доказів щодо наявності встановлених законодавством підстав для відмови в видачі ліцензії, зокрема не встановлено факту подачі позивачем відповідачу недостовірної інформації, також не надано доказів анулювання ліцензії.

Наданий позивачем статут та свідоцтво про державну реєстрацію підтверджують факт зміни місцезнаходження позивача, що є підставою для переоформлення ліцензії.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про прийняття відповідачем за результатами розгляду заяви позивача взагалі будь-якого рішення, чи то про переоформлення ліцензії, чи то про відмову в такому переоформленні.

Суд першої інстанції обгрунтовано погодився з твердженням відповідача з приводу того, що позивачем при зверненні з відповідною заявою було порушено встановлений законодавством 30-денний термін звернення, однак правильно не вважає, що зазначене порушення є підставою для неприйняття відповідачем рішення за результатами розгляду такої заяви. При цьому суд вірно врахував, що про зміну свого місця реєстрації (що є підставою для переоформлення ліцензії) позивач повідомив відповідача в межах встановленого законодавством строку, однак в зв'язку з недоліками в оформленні, заява була повернута позивачу без розгляду.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 34 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) не переоформлена в установлений термін ліцензія у випадках, передбачених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, є недійсною. Таким чином, на час звернення до НКРЗ, 26.01.07 року, наявна у позивача ліцензія вже була недійсною. Однак, в контексті даних обставин суд першої інстанції обгрунтовано і законно дійшов висновку, що Законом України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) не встановлені такі наслідки недійсності ліцензії, як втрата права на звернення (в тому числі повторне) із заявою про переоформлення відповідної ліцензії.

Суд першої інстанції правильно і підставно вважає, що недійсна ліцензія (в зв'язку несвоєчасним її переоформленням) не може лише посвідчувати права користувача на користування радіочастотним ресурсом, однак не позбавляє останнього зазначеного права.

При цьому слід зазначити, що і сам законодавець встановлюючи залежність недійсності ліцензії від її несвоєчасного переоформлення не зазначає про те, що зазначені обставини виникають лише в зв'язку з несвоєчасним поданням заяви на її" переоформлення користувачем, закон також не виключає можливості набуття недійсного статусу ліцензією в зв'язку з несвоєчасним розглядом заяви про її переоформлення самою комісією.

На думку колегії суддів в межі поняття "своєчасне переоформлення" включається і своєчасне подання заяви (ЗО днів) і своєчасний розгляд (10 днів) НКРЗ.

Таким чином, в разі порушення як першого так і другого термінів, ліцензія може бути визнана недійсною, однак це не позбавляє позивача права на користування радіочастотним ресурсом та відповідно і не звільняє від виконання обов'язків передбачених законодавством для користування радіочастотним ресурсом.

Законодавство України не забороняє користувачам повторно подавати заяву про переоформлення ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України після пропуску строку подачі заяви про переоформлення ліцензії та не дає підстав відповідачу ухилятись від прийняття рішень за такими заявами.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що позивач відповідно до норм діючого законодавства проводить освоєння радіочастотного ресурсу України згідно встановленого плану, своєчасно та в повному обсязі вносить плату за користування радіочастотним ресурсом України, фактичне розташування радіоелектронних засобів відповідає заявленим адресам, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний акт складений Державною інспекцією зв'язку України за результатами перевірки позивача № 137/01/07.1-1 від 14.02.07 року.

В матеріалах справи містяться відомості про отримані позивачем дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу мультисервісного радіодоступу № БС-12-2391 від 02.02.07 року, № БС-32-2617 від 19.02.07 року та висновки щодо електромагнітної сумісності № 11-2-14-2390, № 11-2-14-2391 від 15.01.07 року та № 11-2-14-2617, № 11-2-14-2616, № 11-2-14-2618, № 11-2-14-2619 від 22.01.07 року, що відповідно надає йому право на подальше використання радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв.

Відповідно до викладеного підстав для відмови позивачу в переоформленні Ліцензії не вбачається.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного і обгрунтованого висновку, що тривала бездіяльність відповідача порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як користувача радіочастотного ресурсу, оскільки виникає ситуація відповідно до якої позивач, маючи право на користування радіочастотним ресурсом, сплачуючи за нього відповідні кошти не має дійсного підтверджуючого зазначене право документу, а НКРЗ протягом тривалого часу і не надає його позивачу, і не відмовляє в його наданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.. 72 цього Кодексу. Відповідач не надав суду допустимі докази в обгрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ст.. 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції законне і обгрунтоване, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального закону і скасоване судом апеляційної інстанції помилково, а тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Задовольнити касаційну скаргу ТОВ " Ес-Лайн".

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2007р. у справі № 28/168-А.

Залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 18.04.2007р.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.