У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Костенка М.I. при секретарі
Деревенському I.I., за участі представників позивача Андрійченко
Т.В., відповідача Палія В.М., Новицького С.М., третьої особи
Швидкого I.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Автомайстер" на постанову Ленінського районного суду міста
Вінниці від 21 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Вінницької області від 4 січня 2007 року у справі за позовом
виконавчого комітету Вінницької міської ради до товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма Автомайстер" про визнання
недійсним свідоцтва про право власності, за участю третьої особи -
відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління
механізації №574", -
ВСТАНОВИЛА:
Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до
Ленінського районного суду міста Вінниці з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "фірма "Автомайстер" про визнання
недійсним свідоцтва від 08.11.2005 року № 668, від 12.01.2006 року
№ 21 про право власності на виробничі та адміністративно-побутові
приміщення по вул. Черняховського, 6а в м. Вінниці, що видане
товариству з обмеженою відповідальністю "Автомайстер" та
зобов'язати відповідача знести об'єкти самочинного будівництва по
вул. Черняховського, 6а.
Позовні вимоги грунтувалися на тому, що рішенням № 331
скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від
08.11.2005 року та рішення № 17 від 12.01.2006 року, на підставі
яких було видано вищезазначені свідоцтва.
Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 21
вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду
Вінницької області від 4 січня 2007 року було задоволено позовні
вимоги.
В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те,
що відповідачем не було доведено наявності права як на власність,
так і на здійснення будівництва.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями ТОВ "Фірма
"Автомайстер" звернулося з касаційною скаргою, у який просить
постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 21 вересня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 4
січня 2007 року скасувати.
Касаційна скарга грунтується на порушенні судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Згідно п. 7 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суб'єкт владних
повноважень - це орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
спори
юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження
його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до
компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Отже в розумінні ст.ст. 3, 20 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
дана справа відноситься до
адміністративної юрисдикції, обгрунтовано розглянута судами
першої та другої інстанції за нормами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
і
інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду, як суду
касаційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позов пред'явлений до ТОВ
"Фірма "Автомайстер" про визнання недійсним свідоцтва про право
власності №668 від 08.11.05р. та №21 від 12.01.06р., які видані на
підставі рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вказані
свідоцтва є актом індивідуальної дії, як наслідок публічно -
правових відносин.
Як було встановлено по справі судами першої та апеляційної
інстанції виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся в
суд із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право
власності на майно. Позовні вимоги грунтувалися на тому, що
08.11.2005 року Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2519
"Про оформлення права власності на виробничі та
адміністративно-побутові приміщення по вул. Черняховського, 6а" та
видано свідоцтво про право власності. Оскільки в свідоцтві
допущена помилка, тому рішенням від 12.01 2006 року ТОВ
"Автомайстер" видано свідоцтво про право власності № 21.
За результатами розгляду скарги ВАТ "Вінницьке управління
механізації № 574" рішенням позивача № 331 від 9 лютого 2006 року
скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від
08.11.2005 року та рішення № 17 від 12.01.2006 року.
Частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачено, що акти ради,
сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті
ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної
у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм
повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на
відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями
громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими
особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово
проживають на відповідній території.
Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
акти органів та посадових
осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності
Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому
порядку. Зазначеною правовою нормою встановлено спосіб скасування
рішень, прийнятих відповідачем.
Наявність права власності відповідача чи третьої особи на
нерухоме майно, підстави виникнення права власності, наявність чи
відсутність документів, що підтверджують таке право у позивача чи
третьої особи і має бути предметом доведення у справі про визнання
нечинним рішення позивача № 331 від 9 лютого 2006 року, однак
вимог про визнання його нечинним у даній справі відповідачем не
заявлялось, відомостей про його оскарження у межах іншого
провадження скаржником надано не було.
На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної
інстанцій позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва від
08.11.2005 року № 668, від 12.01.2006 року № 21 про право
власності на виробничі та адміністративно-побутові приміщення по
вул. Черняховського, 6а в м. Вінниці були відсутні правові
підстави для видачі зазначених свідоцтв, оскільки підставою до
видачі зазначених свідоцтв (а.с. 34, 35) в них зазначено скасовані
рішення позивача.
Визнання зазначеного рішення нечинним в судовому порядку може
бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судових
рішень по даній справі.
Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
житловий будинок, будівля, споруда, інше
нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони
збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена
для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого
проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
На підставі дослідження матеріалів справи суди першої та
апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність у
відповідача доказів на підтвердження відведення земельної ділянки
для здійснення будівництва відповідачу, наявності у відповідача
дозволу на здійснення будівництва.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на викладену процесуальну обмеженість прав суду
касаційної інстанції колегією суддів не приймаються посилання
скаржника на наявність у нього доказів на підтвердження права
власності на спірні об'єкти нерухомого майна.
Згідно з положеннями ст. 119 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
передача громадянину у власність або в користування
земельної ділянки, якою він добросовісно, відкрито і безперервно
користується протягом 15 років за відсутності документів про право
на цю земельну ділянку, здійснюється у порядку, встановленому ЗК.
На підставі викладеного колегія суддів вважає посилання
скаржника про набуття ним права на земельну ділянку за строком
користування такими, що не грунтуються на Законі, оскільки така
можливість передбачена лише для громадян (фізичних осіб).
Колегія суддів дійшла думки, що посилання скаржника про
застосування строків позовної давності не грунтуються на вимогах
статті 100 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки право на позов про
знесення самочинного будівництва виникло у позивача з моменту
прийняття рішення № 331, тобто з 9 лютого 2006 року.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Автомайстер" залишити без задоволення, а постанову
Ленінського районного суду міста Вінниці від 21 вересня 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 4 січня 2007
року- без змін.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 березня
2007 року, якою було зупинено виконання постанови Ленінського
районного суду міста Вінниці від 21 вересня 2006 року та ухвали
Апеляційного суду Вінницької області від 4 січня 2007 року
скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В.Харченко
Судді Н.В.Васильченко
О.О.Кравченко
Л.Я.Гончар
М.I.Костенко