Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Нечитайла О. М.,

Рибченка А. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2005р. у справі № 5/1176-9/188

за позовом Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області

до Колективного сільськогосподарського підприємства "Бартатівське"

про визнання недійсними договорів,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

ОСОБА_1- ОСОБА_3,

ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

встановив:

Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є позивач, подано позов про визнання недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) договорів купівлі-продажу від 27.06.2002р. № 4, укладеного між відповідачем і ОСОБА_2, та № 5, укладеного між відповідачем і ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2005р. у справі № 5/1176-9/188 позов задоволено шляхом визнання вказаних договорів недійсними та стягнення з відповідача судових витрат.

В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що у відповідача станом на 01.01.2004р. існує податковий борг по узгодженим податковим зобов'язанням; все рухоме майно та майнові права знаходяться в податковій заставі; позивачем дозволи на списання, придбання майна, оренду приміщень не надавались; відповідач провів відчуження активів шляхом укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу без попередньої згоди податкового органу, тобто на шкоду інтересам суспільства.

ОСОБА_1та ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 05.08.2005р. подали касаційні скарги в яких просять його скасувати та припинити провадження у справі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 55 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 62, п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) .

Позивач в запереченнях на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що прийняте відповідно вимог чинного законодавства.

Відповідач заперечення на касаційні скарги не надав.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників ОСОБА_1та ОСОБА_2, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) (в редакції на день укладення спірних договорів) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

При вирішенні спору умисли всіх сторін договорів на їх укладення не досліджувались та повністю вимоги вказаної статті місцевим господарським судом не виконані.

Задовольняючи в зазначених обсягах позов, суд першої інстанції прийняв рішення про права і обов'язки ОСОБА_1та ОСОБА_2 які є сторонами оспорюваних договорів.

Згідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права; порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Також приймаючи позовну заяву до розгляду судом не з'ясовано питання суб'єктного складу всіх учасників зазначених договорів та питання підвідомчості даного спору господарським судам.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Касаційні скарги задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2005р. у справі № 5/1176-9/188.

3. Справу № 5/1176-9/188 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .