ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів - Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Мироненка О.В.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну
бездіяльність судді Київського районного суду м. Одеси
Калашникової О.I., -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність судді
Київського районного суду м. Одеси Калашникової О.I., що полягала
у невинесенні нею процесуального документа - ухвали щодо його
заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2., а також
зобов'язати Калашникову О.I. винести відповідну ухвалу про
забезпечення зазначеного позову.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2004
року задоволено заяву представника скаржника про відмову від
скарги в частині зобов'язання суб'єкта оскарження винести ухвалу
про забезпечення позову.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2004
року закрито провадження у справі в зв'язку з тим, що даний спір
відповідно до ст. 227 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не підлягає розгляду
у судах.
Не погоджуючись із останньою ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати це судове
рішення та направити справу до апеляційного суду Одеської області
для розгляду по суті.
У скарзі він посилається на порушення судом норм
матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд обгрунтовано виходив з
того, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним
процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії
суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам
спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду,
судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і
касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить
до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому
порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань
оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються
правосуддя, неможливий.
Відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб
забороняється.
Слід також зазначити, що згідно із ст. 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та викладених Верховним Судом України в п.п. 1,4
постанови Пленуму "Про практику розгляду судами справ за скаргами
на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування,
юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської
діяльності, які порушують права і свободи громадян" роз'ясненнях,
до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи
бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади,
які належать до сфери управлінської діяльності.
На час розгляду даної скарги діяв Цивільний процесуальний
кодекс України ( 1618-15 ) (1618-15)
від 1963 року. Статтею 136 цього
Кодексу було передбачено таку процесуальну дію, як відмова у
прийнятті позовної заяви(скарги) у випадку, якщо заява не
підлягала розглядові в судах. До таких випадків належить
оскарження процесуальних дій чи рішень судових органів в процесі
здійснення правосуддя.
Статтею ж 227 ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року)
передбачені підстави для закриття провадження у справі, до яких
відноситься і випадок, якщо справа не підлягає розглядові в судах.
Між тим, з матеріалів справи видно, що скаржник оскаржує
невинесення рішення суддею з приводу його заяви про забезпечення
позову, тобто ним фактично ставиться питання щодо зобов'язання
судді вчинити процесуальну дію, що суперечить вищенаведеним
правовим нормам.
За таких обставин, суд зробив обгрунтований висновок, що
оскільки КовальовО.П. оскаржує процесуальні дії судді, то
провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом
прийнято законне і обгрунтоване рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ним допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом
висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове рішення
повинно залишатись без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2004 року без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :