Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Харченко В.В., Чумаченко Т.А.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2005р. у справі за позовом ЗАТ "Кіровоградобленерго" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", третя особа - ЗАТ "Зернотрейд", про визнання акта недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

02.03.2005 року Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним повністю припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Кіровоградській області від 10.02.2005 року №65, посилаючись на те, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

В п. 3.2 укладеного між позивачем та 3-ю особою ЗАТ "Зернотрейд" договору на постачання електроенергії № 03/08110003 від 25.10.2000 року сторонами було узгоджено 5-ти денний строк для остаточного розрахунку за отриману споживачем електроенергію, що не суперечить п. 7.8, 8.14 Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 із змінами станом на 25.10.2000р., оскільки не перевищує строк у 10 операційних днів. Жодних змін або доповнень до вказаного Договору у зв'язку із зміною місцезнаходження, банківських реквізитів чи зміною порядку розрахунків, між сторонами не укладалося.

Крім того, позивач вважає, що видавши припис № 65 від 10.02.2005 року відповідач позбавив позивача права врегулювати свої договірні взаємовідносини із ЗАТ "Зернотрейд" на власний розсуд, яке гарантоване позивачу ч. З ст. 6 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Позивач зазначає, що стаття 9 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , якою визначено компетенцію державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, взагалі не передбачає право відповідача видавати приписи постачальнику електричної енергії, в тому числі і позивачу, а тому оспорюваний припис не відповідає визначеній вказаним Законом компетенції відповідача та є незаконним.

Зазначає, що видавши оспорюваний припис, відповідач втручається в господарську діяльність позивача.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2005р. задоволені позовні вимоги ЗАТ "Кіровоградобленерго".

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням , Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати вищезазначене рішення, ухвалити нове судове рішення, яким припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 10.02.2005р. Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Кіровоградській області видано припис №" 65 щодо відміни відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" нарахування п"ятикратної вартості спожитої електроенергії споживачу - закритому акціонерному товариству "Зернотрейд" за листопад 2004р. в сумі 85 671 грн. 80 коп., як неправомірно нарахованої та видання наказу про дисциплінарне стягнення винних в порушенні вимог ПКЕЕ.

Судом також встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" та закритим акціонерним товариством "Зернотрейд" 25.10.2000р. укладено договір № 03/0811003 на користування електричною енергією.

В пункті 3.2. договору сторони узгодили, що остаточна оплата рахунків постачальника електроенергією здійснюється споживачем

самостійно в 5-ти денний строк після дати виписки рахунків постачальником.

Вказані умови договору не змінювались сторонами в установленому чинним законодавством порядку та за їх згодою чи в судовому порядку, або визнавались недійсними.

Відповідно до ст.. 16 Цивільного кодексу України (435-15) такі способи захисту цивільних прав та інтересів особи права якої порушено, як визнання правовочину недійсним чи примусова зміна правовідношення віднесено до прерогативи суду.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач при винесенні оспорюваного припису неправомірно посилається на п. 7.8 Правил користування електричною енергією, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України (435-15) сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, суд обгрунтовано врахував доводи позивача, що норми статті 9 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , якою визначено компетенцію державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, не містить положень щодо права відповідача видавати приписи постачальнику електроенергії, в тому числі і позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що оспорюваний припис № 65 від 10.02.2005р. Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Кіровоградській області винесено з перевищенням повноважень.

Посилання відповідача на ту обставину, що судом було порушено правила територіальної підсудності, не можуть бути прийняті колегією до уваги, оскільки відповідач був замінений на належного уже в судовому засіданні і ніхто зі сторін не заявляв клопотання про зміну підсудності позову у зв"язку з тим, що належний відповідач знаходиться в м. Києві.

Згідно ч. 2 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2005р.- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.