Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Бившевої Л.I., Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників позивача: Кізік А.М., Петерса В.I.

відповідача-2: Добриніної О.О., Сокальського В.В.

та прокуратури: Атаєвої Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 по справі № 38/244 (28/117)

за позовом Прокурора м. Орджонікідзе в інтересах держави в особі Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГIП"

до 2. Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату"

про визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, на суму 16 101 748,20 грн. шляхом передачі векселів на суму договору, погашення яких має відбутися по пред'явленню, але не раніше 18.06.2005.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2004, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 по справі № 38/244 (28/117) в позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оспорюваний договір дійсно був укладений між відповідачами і факт його виконання підтверджується матеріалами справи. Як розрахунок за договором за переданий товар відповідач-1 передав відповідачеві-2 векселі, що припинило зобов'язання за договором і спричинило зобов'язання за векселем. Тому доводи прокурора в тій частині, що відповідачі не провели розрахунку за товар судом визнано необгрунтованим.

Щодо недійсності договору, його суперечності інтересам держави і суспільства, суд визначився, що відсутність податкової звітності не доказує наявність умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Також підписання договору не уповноваженою особою не спричиняє недійсність договору у разі подальшого схвалення угоди і не є підставою для недійсності її за ст. 49 ЦК України (435-15) . Тобто беззаперечним є те, що угода була схвалена підприємством, що підтверджується проведенням розрахунків.

Крім того судом зазначено, що договір купівлі-продажу укладено і підписано 28.04.2000, а позов пред'явлений до суду 05.05.2004. Отже, 01.01.2001 позивачеві було відомо про факт не звітування підприємства. Таким чином керуючись ст. 71, 76 ЦК України 1963 (1540-06) року термін позовної давності суд визнав таким, що сплинув.

Колегія суддів апеляційного господарського суду підтримала позицію господарського суду першої інстанції повністю.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 по справі № 38/244 (28/117), позивач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та винести нове, яким позов задовольнити.

Відповідач 2 надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив і просив залишити в силі судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу абз. 3 п. 4.8 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) - векселі, отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту платника податку, незалежно від операцій, по яких такі векселі використовуються..

Розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що в частині наявності мети на ухилення від оподаткування у відповідача-1 - у даному випадку сторони передбачили у договорі вексельну форму розрахунків, тобто векселі у даних правовідносинах виконали роль засобу платежу. Термін погашення векселів обчислюється як "не раніше 18.06.2005", тобто станом на день розгляду справи в суді зазначений строк не наступив.

I як обгрунтовано встановлено судами попередніх інстанції - факт виконання оспорюваного договору підтверджується матеріалами справи. При цьому підписання договору не уповноваженою особою не спричиняє недійсність договору у разі подальшого схвалення угоди і не є підставою для недійсності її за ст. 49 ЦК України (435-15) . Тобто беззаперечним є те, що угода була схвалена підприємством, що підтверджується проведенням розрахунків.

А розрахунок за договором за переданий товар проведено векселем, що припинило зобов'язання за договором і спричинило зобов'язання за векселем. Тому доводи прокурора в тій частині, що відповідачі не провели розрахунку за товар судом визнано необгрунтованим правомірно.

Щодо недійсності договору, його суперечності інтересам держави і суспільства, суд вірно визначився, що відсутність податкової звітності не доказує наявність умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства. Також є правомірним посилання суду першої та апеляційної інстанції на той факт, що рішення Господарського суду Полтавської області про скасування державної реєстрації відповідача-1 не виконане, оскільки згідно довідки органів статистики відповідач-1 не виключений з Єдиного державного реєстру, є юридичною особою, відтак доводи в частині того, що угода не породжує правових наслідків суперечить вимогам закону. Тобто скасування державної реєстрації відповідача-1 ще не є підставою для визнання вчинених з іншим суб'єктом господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки контрагент ТОВ "ВГIП" за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Крім того пред'явлення позову до суду 05.05.2004 про визнання договору купівлі-продажу від 28.04.2000 є порушенням вимог ст. 71, 76 ЦК України 1963 (1540-06) року, як вірно зазначено судами.

Виходячи із зазначеного, суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням своєї позиції судом першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували норми матеріального права. Тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 по справі № 38/244 (28/117) належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 по справі № 38/244 (28/117) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .