Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Голубєвої Г.К., Сергейчука О.А., Рибченка А.О., Чумаченко О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р.

у справі № 2-25/6404-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом комунального автотранспортного підприємства

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2005р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р., позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Алушті від 14.02.2005р. № 0006551501/3/522 про визначення комунальному автотранспортному підприємству податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій у сумі 4 624,74 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , задоволено.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач, виправивши помилку, допущену ним у розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичної особи за 2003 рік шляхом невнесення до рядку 8 значення рядка 9 названого розрахунку за 9 місяців 2003 року, яке відповідає 46 862,00 грн. податкових зобов'язань, нарахованих до сплати за цей період, через подання до податкового органу 27.01.2004р., тобто протягом строку, встановленого для подання податкової декларації /розрахунку/ за базовий податковий /звітний/ період -квартал, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2003 рік, не порушив строк сплати суми податкового зобов'язання /уточненої/, встановлений як статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , так і підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

В касаційній скарзі ДПI у м. Алушті просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 3, 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штраф згідно спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 4 624,74 грн. застосований до позивача за затримку на 9 днів граничного строку сплати суми податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 46 247,40 грн., що залишилася непогашеною за розрахунком сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичної особи за 2003 рік, поданої до ДПI 19 січня 2004 року, починаючи відлік такого строку з дня закінчення граничного строку сплати єдиного податку, встановленого статтею 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , а саме до 20 числа наступного місяця, та закінчуючи днем проведення в обліковій картці особового рахунку позивача 29 січня 2004 року уточненої суми податкового зобов'язання, яка дорівнює 16 483, 00 грн. /63345,00 грн. - 46 862,00 грн./.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичної особи за 2003 рік, поданої позивачем до ДПI у м. Алушті 19 січня 2004 року, позивач задекларував суму податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 63 345,00 грн. Сума податкового зобов'язання за вказаний звітний податковий період була зменшена позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2003 рік, поданої до ДПI 27.01.2004 р., на 46 862,00 грн.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) якщо в майбутніх податкових періодах / з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону / платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Заперечення щодо правильності уточнених позивачем показників суми податкового зобов'язання за 2003 рік ДПI не заявлені.

З огляду на зазначене застосування до позивача штрафу в розмірі 4 624,74 грн. за прострочення на 9 днів / з 20.01.2004 р. по 29.01.2004 р. / сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку за розрахунком сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичної особи за 2003 рік в розмірі 63 345,00 грн. не відповідає підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки у позивача було відсутнє податкове зобов'язання в зазначеній сумі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковий орган, перевіряючи строк сплати позивачем податкового зобов'язання з єдиного податку за показниками розрахунку за 2003 рік, виходив зі строку сплати єдиного податку, встановленого статтею 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , тоді як згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів /обов'язкових платежів/, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій. що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відтак з набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано, зокрема порядок та строки подання податкових декларацій /розрахунків/, строки сплати сум податкових зобов'язань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, встановлених іншими законами України.

Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів / обов'язкових платежів /припиняється, зокрема із сплатою податку, збору / обов'язкового платежу /.

Відповідно до частини 1 статті 11 цього Закону відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів / обов'язкових платежів / і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів / обов'язкових платежів / відповідно до законів України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлена відповідальність у вигляді штрафу для платників податків саме за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання платником податків протягом граничних строків, передбачених цим Законом.

За підтвердження дослідженими в судовому процесі доказами відсутності у позивача податкового зобов'язання з єдиного податку на суму 46 247,40 грн., суди дійшли правильного висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків від зазначеної суми.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .