К-3134/06 Про визнання недійсним рішення державного виконавця щодо накладення штрафу - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Азот" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2005 року у справі скаргою Відкритого акціонерного товариства "Азот" на бездіяльність та рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси, 3-ті особи: виконавчий комітет Черкаської міської Ради, ОСОБА_1, -

встановила:

В січні 2005 року ВАТ "Азот" звернулось до суду із зазначеною скаргою на бездіяльність та неправомірні рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси, вказуючи, що 05.01.2005 р. суб'єктом оскарження було винесено постанову про накладення на ВАТ "Азот" штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2002 р. по справі

Скаржник вважав вказані дії та бездіяльність неправомірними, а постанову державного виконавця такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на наступні обставини.

Постановою державного виконавця від 25.03.2003 р. №2139/6-3 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 03.02.2003 р. №2-356, виданого Придніпровським районним судом, про зобов'язання ВАТ "Азот" оплатити вартість, наданої Черкаською міською радою ОСОБА_1, квартири.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 17.11.2003 р. на підставі заяви старшого державного виконавця відділу ДВС Соснівського районного управління юстиції змінений спосіб та порядок виконання рішення суду від 25.07.2002 р., згідно якого суд зобов'язав ВАТ "Азот" купити однокімнатну квартиру у м. Черкаси житловою площею не менше 15,06 м-2 і передати її у власність виконкому Черкаської міської ради, яку, в свою чергу, зобов'язав видати ордер на цю квартиру ОСОБА_1.

Проте, ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.11.2003 р. порушено провадження про банкрутство ВАТ "Азот" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого, згідно п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (2343-12) , забороняється стягнення на підставі виконавчих документів.

На підставі наведеного, скаржник вважав, що стягнення на підставі виконавчого документу - ухвали Придніпровського районного суду від 17.11.2003 р. суперечить вимогам чинного законодавства, так як на зазначені правовідносини поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів і державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження. Незважаючи на це, 20.12.2004 р. заявник отримав вимогу державного виконавця в термін до 04.01.2005 р. придбати квартиру, в чому скаржник вбачав бездіяльність виконавчої служби.

Однак після цього, в порушення вимог ст. 76 та ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , державним виконавцем 05.01.2005 р. була винесена постанова про накладення штрафу.

У зв'язку з цим, скаржник просив суд визнати бездіяльність і дії державного виконавця щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження та накладення штрафу в розмірі 340 грн. неправомірними і скасувати постанову про накладення штрафу, зупинивши виконавче провадження, розпочате постановою від 25.03.2003 р. з виконання виконавчого листа від 03.02.2003 р. №2-356.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2005 року скаргу ВАТ "Азот" було задоволено та визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси неправомірною. Скасовано постанову державного виконавця від 05.01.2005 р. про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. на ВАТ "Азот" та зобов'язано ВДВС Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси зупинити виконавче провадження відкрите постановою від 25.03.2003 р. №2139/6-3 з виконання виконавчого листа №2-356 від 03.02.2003 р. виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2005 року задоволено апеляційну скаргу ВДВС Черкаського міського управління юстиції та скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ВАТ "Азот" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2005 року.

Листом Верховного Суду України від 28.11.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду апеляційна інстанція, не заперечуючи поширення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного вище зазначеною ухвалою господарського суду, виходила з того, що в матеріалах справи відсутні данні про звернення ВАТ "Азот" до державної виконавчої служби у відповідні строки до проведення виконавчих дій і притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, в ухвалі господарського суду Черкаської області від 03.11.2003 року не вказаний строк мораторію на задоволення вимог кредиторів, її копія до Державної виконавчої служби не направлялась, а судом першої інстанції не перевірялись обставини, пов'язані з дією цієї ухвали.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки постановляючи нове рішення, колегія суддів не обгрунтувала свій висновок щодо винесеного рішення, і сама невірно витлумачила норми матеріального права та порушила норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 25.03.2003 р. за №2139/6-3 відділом ДВС відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-356 від 03.02.2003 р. Придніпровського районного суду м. Черкаси, виданого на виконання зазначеного нижче рішення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2003 р. змінений спосіб та порядок виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2002 р.

Вказана ухвала набрала чинності 13.01.2004 р. після її оскарження в апеляційній та касаційній інстанціях.

Заявник 20.12.2004 р. отримав вимогу відділу ДВС №746-6/04 від

17.12.2004 р., якою ВАТ "Азот" зобов'язано в термін до 04.01.2005 р. придбати однокімнатну квартиру в м. Черкаси житловою площею не менше 15,06 кв.м. та передати її у власність виконавчого комітету Черкаської міської ради.

05.01.2005 р. відділом ДВС винесено постанову про накладення на ВАТ "Азот" штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2002 р. по справі №2-356/02.

Встановлено, що ВАТ "Азот" не могло виконати рішення й ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси та вимогу державного виконавця, так як ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.11.2003 р. було порушено провадження у справі про банкрутство заявника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого, згідно п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , забороняється стягнення на підставі виконавчих документів. Тобто, стягнення з заявника на підставі виконавчого документу - виконавчого листа №2-356 від 03.02.2003 р. та ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2003 р. - суперечить вимогам чинного законодавства, так як на зазначенні правовідносини поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Також судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2003 р. на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 03.11.2003 р. відділом ДВС винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження про стягнення з ВАТ "Азот" у зв'язку з введенням мораторію, але до зведеного виконавчого провадження не ввійшло виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-356 від 03.02.2003 р. та ухвали від 17.11.2003 р. Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Отже, відділ ДВС з 04.11.2003 р. знав про наявність ухвали господарського суду про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Азот", але безпідставно не зупинив виконавче провадження по виконанню зазначених виконавчого листа та ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Крім того, отримавши вимогу відділу ДВС, ВАТ "Азот" листом-відповіддю №103/6293 від 28.12.2004 р. повідомило відділ ДВС про наявність ухвали господарського суду Черкаської області від 03.11.2003 р., якою порушено провадження у справі про банкрутство заявника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Проте, відділом ДВС не було зупинено виконавче провадження, чим порушено вимоги п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , якою встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, незупинення виконавчого провадження по виконанню ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2003 р. є, по суті, бездіяльністю державного виконавця, наслідком якої також стало винесення постанови від 05.01.2005 р. про накладення на заявника штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2002 р. по справі №2-356/02. Дана постанова не могла бути винесена у випадку виконання державним виконавцем вимог чинного законодавства (п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ).

Отже суд першої інстанції при постановлені рішення, дійшов об'єктивного та вмотивованого висновку щодо прав та обов'язків сторін, правильно оцінив фактичні данні, вірно застосував правові норми, які регулюють вказані правовідносини не порушив норм процесуального та матеріального права

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволенні скарги, що тягне за собою задоволення касаційної скарги.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував постановлене у відповідності із законом рішення суду першої інстанції, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азот" задовольнити .

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2005 року скасувати, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2005 року залишити в силі.