ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 р. м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - Харченка В.В.
суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О.,
Костенка М.I., при секретарі Білій - Грошко О.А. ., з участю
представника прокуратури Комаса О.Ю., розглянувши в судовому
засіданні касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19
грудня 2005 р. та ухвалу Севастопольського апеляці1йного
господарського суду від 13 березня 2006 р. по справі за позовом
першого заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі
ДПI у м.Алушта до виконавчого комітету Партенітської селищної ради
про визнання недійсним рішення та договору оренди -
в с т а н о в и л а:
Перший заступник прокурора АР Крим звернувся до суду із
позовом в інтересах держави в особі ДПI м.Алушта до виконавчого
комітету Партенітської селищної ради про визнання недійсним
рішення виконавчого комітету № 180 від 23.10.2001 р. про
затвердження договору оренди нежитлових приміщень у смт. Партеніт,
2-й км від траси Алушта - Ялта та визнати недійсним договір оренди
від 01.11.2-1 р. між виконавчим комітетом Партенітської селищної
ради та підприємством "Укргазпром", зобов'язати підприємство
"Укргазпром" повернути майно власнику, тобто державі в особі ДПI у
м.Алушта.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від
19 грудня 2005 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 р. у позові
прокуророві відмовлено
В обгрунтування прийнятих рішень суди послались на те, що
виконком, приймаючи рішення, яке оспорюється, діяв в межах
повноважень, наданих йому Законом України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та, що прийняте рішення
відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та
коммунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Не погоджуючись із прийнятими по справі рішеннями, прокурор
подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та
апеляційної інстанцій скасувати. Прийняти нове рішення про
задоволення позову. При цьому прокурор посилається на невірне
застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на
предмет повноти та всебічності їх дослідження, вивчивши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає
частковому задоволенню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла
думки, що вказаний спір є публічно правовим, який повинен
вирішуватись в судах за нормами адміністративного кодексу.
Відповідно до п.1 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
спори
юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження
його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до
компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно п. 7 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суб'єкт владних
повноважень - це орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже в розумінні ст.ст. 3, 20 Кодексу адміністративного
судочинства України дана справа відноситься до адміністративної
юрисдикції, обгрунтовано розглянута судами першої та другої
інстанції за нормами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
і інстанційно
підсудна Вищому адміністративному суду, як суду касаційної
інстанції.
Відповідно до ст. 12 Господарсько-процесуального кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
господарським судам не підсудні спори, що
виникають із публічно-правових відносин та віднесені до
компетенції Конституційного Суду України та адміністративних
судів.
Статті 6 та 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зобов'язують органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначені в
Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, відповідно до
яких повинні діяти органи місцевого самоврядування, в тому числі
виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
У відповідно до ст. 6 та ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.06.2001 р.
Партенітською селищною радою прийнято рішення № 22-11 "Про
прийняття на баланс безхазяйного майна". Відповідно до вказаного
рішення було визнано безхазяйним майно, розташоване за адресою
смт. Партеніт, 2-й км траси Алушта - Ялта. Вказане майно було
прийняте на баланс Партенітської селищної ради.
Рішенням виконавчого комітету Партенітської селищної ради №
180 від 23.10.2001 р. надана згода підприємству "Укргазпром" на
укладення договору оренди нежитлових приміщень загальною площею
533,4 кв.м, розташованих на 2-ому км від траси Ялта-Сімферополь
ліворуч від дороги, що веде до смт. Партеніт та наданий дозвіл на
проведення експертної оінки об'єкту оренди для визначення розміру
орендної плати.
На підставі вказаного рішення 01.11.2001 р. укладений договір
оренди комунального майна, відповідно якого виконавчий комітет
Партенітської селищної ради передав у тимчасове користування, а
підприємство "Укргазпром" прийняв нежитлові приміщення
(незакінчені будівництвом бокси для автомобілів) загальною площею
533,4 кв.м балансовою вартістю 30248 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла
думки, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про
дотримання виконкомом Партенітської селищної ради Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та норм
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є
передчасним.
Як вбачається із справи, виконком уклав договір оренди із
підприємством "Укргазпром" на оренду комунального майна, тобто
майна, яке належить територіальній громаді. Разом з тим, прийняття
на баланс нерухомого майна не свідчить про те, що вказане
комунальне майно належить територіальній громаді, яка відповідно
до такого статусу цього майна могла б розпоряджатись вказаним
майном відповідно до повноважень, наданих їй Законом України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Судами при вирішенні вказаного спору не враховані вимоги
Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна,
що переходить у власність держави і розпорядження ним,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998
р. № 1340 ( 1340-98-п ) (1340-98-п)
та Закону України "Про державний бюджет
України на 2001 р."
Отже ухвалені по справі рішення не встановили дійсний
характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами та
неправильно застосували норми матеріального права до вирішення
вказаних правовідносин.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
судове рішення" № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.1976 р. рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають
зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності.
Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до ст. 220
Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення
по справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та
всебічно з'ясувати всі обставини справи і в залежності від
встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обгрунтоване
рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230,
231 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим
задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від
19 грудня 2005 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13 березня 2006 р. по справі №
2-26\14188-2005А скасувати, справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та порядку,
передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко
/підпис/ Л.Я.Гончар
/підпис/ М.I.Костенко
З оригіналом вірно суддя Н.В.Васильченко