К-20652/06 Про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" про стягнення 24 439,56 грн.,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2005 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" про стягнення 24439, 56 грн.

Постановою господарського суду Волинської області від 30 січня 2006 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року рішення господарського суду Волинської області від 30 січня 2006 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів в касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 30 січня 2006 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Iз матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 182 особи, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2003 році становив в кількості 7 інвалідів, а фактично у звітному періоді на підприємстві працювало 8 інвалідів, 4 з яких - неповний робочий рік. згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у звітному періоді.

За п. п. 3.3.3 Iнструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих. що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону, який регулює дані правовідносини, покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року (1434-2002-п) , ст. 2 КАС України (2747-15) та ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) .

Iз розрахунку заборгованості по платежу до Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2003 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6109, 89 грн. - відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в розмірі 24 439, 56 грн. за ще 4 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів.

На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством не сплачена та доказів погашення боргу суду не було представлено.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п. 2.1 Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 36.07.1998 р. № 244, такий звіт подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно. Цими звітами підприємства повідомляють про потребу в працівниках-інвалідах.

У матеріалах даної справи містяться листи Нововолинського міського центру зайнятості від 25.03.2005 року та від 22.12.2005 року з яких вбачається, що товариство подавало звіти форми № 3-ПН лише в лютому, березні, травні, липні, серпні 2003 року. Проте апеляційний господарський суд, як і господарський суд першої інстанції дані листи не може прийняти як належні докази, оскільки вони не підтверджують регулярність подання відомостей про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів у відповідні органи.

Таким чином, Фондом соціального захисту інвалідів обгрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за 4 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки товариством неналежним чином виконані вимоги вищезазначеного Положення, зокрема не проінформовано центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Водночас, скасовуючи постанову господарського суду Волинської області, апеляційна інстанція врахувала також, те, що з 01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України (436-15) , ст. 250 якого передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Необхідно зазначити, що строки, передбачені ст. 250 ГК України (436-15) не застосовуються до правовідносин про стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) лише з 01.01.2006 року.

Враховуючи положення ст. 250 ГК України (436-15) , а також п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України (436-15) , Волинське відділення Фонду соціального захисту інвалідів могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону, оскільки дані правовідносини хоча і виникли до набрання чинності цим кодексом, але продовжують існувати (після 15.04.2004 року).

Згідно штемпеля канцелярії господарського суду першої інстанції, позовна заява зареєстрована 17.03.2005 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, обчислюючи з 15.04.2004 року.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

06 вересня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Харченка В.В.

суддів: Гончар Л.Я.

Васильченко Н.В.

Матолича С.В.

при секретарі: Деревенському I.I.