Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Бим М.Є., Васильченко Н.В.. Гончар Л.Я., Матолича С.В.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу УПФУ в Сокальському районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі за позовом Сокальського районного міжгосподарського агропромислового об"єднання по будівництву "Райагробуд" до УПФУ в Сокальському районі Львівської області про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Сокальське районне міжгосподарське агропромислове об"єднання по будівництву "Райагробуд" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішень УПФУ в Сокальському районі Львівської області про накладення штрафних санкцій на загальну суму 40642 грн. 21 коп. та пені на суму 29067 грн. 88 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.09.2005р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Сокальського районного міжгосподарського агропромислового об"єднання по будівництву "Райагробуд".

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. апеляційна скарга Сокальського районного міжгосподарського агропромислового об"єднання по будівництву "Райагробуд" задоволена, рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2005р. скасоване, ухвалене нове судове рішення, яким задоволені позовні вимоги.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Львівського апеляційного господарського суду, УПФУ в Сокальському районі Львівської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначену ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006, ухвалити судове рішення, яким передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, об'єднання будівництву "Райагробуд" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі:

від 20.09.2002р. №6 про нарахування пені на суму 17 569,10 грн. (а.с.26);

- від 21.10.2002р. на суму 6140,52 грн;

від 10.08.2004р. №36 про нарахування суми 16 565,58 грн. штрафу та 5 525,13 грн. пені ;

- від 29.08.2003р. №61 про нарахування штрафу на суму 4 525,1 грн; - від 14.10.2003р.№167насуму 170,00 грн.

- від 27.10.2003р. №170 на суму 7 801,98 грн. ;

та від 23.03.2005р. №72 про нарахування суми 5435,00 грн. штрафу та 1900,00 грн. пені .

Відповідно до ст. 5 Закону України від 09.07.2003 р. N 1058 "Про Загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , цей Закон регулює відносини, що виникають між суб"єктами системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування . Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині. Що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з частиною третьою ст. 18 Закону N 1058 страхові внески є загальнообов'язковими платежами, які справляються на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї статті страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Зазначеним Законом серед інших механізмів адміністрування страхових внесків також визначено коло платників таких внесків, їх права та обов'язки (статті 14, 15 та 17), порядок рахування, обчислення та сплати страхових внесків (статті 19 та 20), порядок оскарження виконавчих органів Пенсійного фонду страхувальниками (стаття 105), а також відпові-дальність за порушення встановленого порядку нарахування та сплати страхових внесків (частина дев'ята статті 106).

Судом апеляційної інстанції вірно з'ясовано, що прийняття оскаржуваних рішень органом пенсійного фонду та нарахування відповідно до них пені та штрафних санкцій за період 2002-2005р.р. здійснено відповідачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, строк сплати яких виник на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському район №6 від 20.09.2002р. про скасування розстрочення податкового боргу згідно рішення від 03.06.2001р. №1 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу в сумі 53 025 грн.

Актом документальної перевірки органу Пенсійного фонду від 21.10.2002р. №293 було встановлено прострочену заборгованість за період з 01.04.2001р. по 21.10.2002р. по сплаті збору на обов'язкове пенсійне страхування в сумі 56 193,08 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що нарахування пені штрафних санкцій згідно оскаржуваних позивачем рішень Управління Пенсійного фонду країни в Сокальському районі застосовано до простроченої заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2001р. по 21.10.2002р., підтверджується поясненням Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі до Акту звірки розрахунків по Сокальському районному міжгосподарському агропромисловому об'єднанню по будівництву "Райагробуд" станом на 01.01.2006р. та Актом перевірки розрахунків від 12.04.2006р.

Одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову (частини перша і третя статті 78 ГПК України (1798-12) ). Оскільки мирова угода є одним із способів добровільного вирішення сторонами спору про право, то кожна з них приймає на себе певні права й обов'язки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2003р. у справі №4/968-3/125 затверджено Мирову угоду, укладену між сторонами 13.06.2003р., відповідно до умов якої сторони погодили розмір боргу в сумі 76 301,34 гри., в т.ч. 50 220,08 грн. недоїмки основний борг) та 26 081,26 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з акту звірки розрахунків між сторонами від 12.04.2006р., сума основного боргу за Мировою угодою станом на 16.06.2004р. погашена повністю.

Згідно із статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено матеріалами справи, на момент прийняття оскаржуваних рішень про донарахування пені та штрафних санкцій, вказана Мирова угода в установленому законом порядку розірвана не була.

На підставі статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) , частини першої статті 84 ГПК України (1798-12) судові рішення ухвалюються іменем України і є обов"язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і їх посадовими особами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що УПФУ в Сокальському районі Львівської області, приймаючи оскаржувані рішення, порушило вимоги ст.. 19 Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки порядок сплати недоїмки до Пенсійного фонду України сторонами вирішено в судовому порядку, а його умови викладені в затвердженій рішенням місцевого господарського суду мировій угоді, а тому відповідач не мав правових підстав нараховувати на таку недоїмку штрафні санкції та пеню, оскільки умовами мирової угоди таке нарахування не передбачено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу УПФУ в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.