ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 р. № К-23231/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача 1: Бородавка К.П., дов. № 919/10/10-025 від
12.03.2007 р.;
відповідача 2: Бородавка К.П., дов. № 3388/10/10-108 від
14.09.2006 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Державної податкової адміністрації у Харківській області та
Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
15.05.2006 р.
та постанову господарського суду Харківської області від
25.01.2006 р.
у справі № АС-42/484-05 господарського суду Харківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтертехснаб-Плюс"
до 1. Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області
2. Державної податкової адміністрації у Харківській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Харківської області від
25.01.2006 р. у справі № АС-42/484-05, залишеною без змін ухвалою
Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 р.,
задоволені повністю позовні вимоги ТОВ "Iнтертехснаб-Плюс" та
скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПI
Харківської області № 0000742310/0 від 10.05.2005 р., №
0000742310/1 від 04.07.2005 р., № 0000742310/2 від 22.09.2005 р.
та рішення ДПА у Харківській області № 3680/10/25-010 від
12.09.2005 р.
Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, ДПА у Харківській області та
Дергачівська МДПI Харківської області оскаржили їх в касаційному
порядку.
Дергачівська МДПI Харківської області в своїй касаційній
скарзі просить скасувати постанову господарського суду Харківської
області від 25.01.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 15.05.2006 р., з мотивів порушення судами
норм матеріального права, а саме, п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і ухвалити нове рішення,
яким в позові відмовити.
ДПА у Харківській області в касаційній скарзі також,
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову
місцевого господарського суду та ухвалу апеляційного
господарського суду і прийняти нове рішення про відмову в позові.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
першого та другого відповідачів просив задовольнити вимоги
касаційних скарг.
Представник позивача в судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що відповідачем 1 була проведена документальна
перевірка позивача з питання правильності обчислення та
своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за січень 2005 року, про
що був складений акт № 120/23-104/33142149 від 06.05.2005 р.
На підставі даного акту відповідачем 1 було прийняте
податкове повідомлення-рішення № 0000742310/0 від 10.05.2005 р.,
яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з
ПДВ за січень 2005 р. в розмірі 6 374 463 грн. у відповідності до
п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, оскаржив його в
апеляційному порядку.
За результатами розгляду скарги відповідач 1 рішення залишив
без змін та прийняв нове податкове повідомлення-рішення №
0000742310/1 від 04.07.2005 р., в зв'язку з чим позивач оскаржив
його до відповідача 2.
За результатами розгляду вказаної скарги ДПА у Харківській
області прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги,
яким скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПI №
0000742310/0 від 10.05.2005 р. в частині визначених 32 809 грн.
завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2005 р. та
у цій частині рішення Дергачівської МДПI від 04.07.2005 р. №
1934/10/25-010/91, прийняте за результатами розгляду первинної
скарги; в іншій частині вказані рішення залишені без змін, а
скаргу позивача - без задоволення, та донараховано 32 809 грн.
податку на додану вартість.
22.09.2005 р. Дергачівською МДПI було прийнято нове податкове
повідомлення-рішення від 22.09.2005 р. № 0000742310/2.
ДПА України залишило чергову скаргу позивача без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що
10.01.2005 р. між НВПП "Метал-Трейд" (постачальник) та ТОВ
"Iнтертехснаб-Плюс" (покупець, позивач у справі) укладено договір
№ 44-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити
і передати у власність покупця вироби у кількості та за
номенклатурою відповідно до специфікацій.
Відповідно до специфікації № 1 від 10.01.2005 р. постачальник
та покупець дійшли згоди щодо поставки апаратури АВЗК-80 у
кількості 2 комплекти по ціні 3 409 388 грн. (в т.ч. ПДВ) кожен,
та апаратури високочастотного зв'язку для розподільчих мереж
АВС-РС у кількості 9 комплектів по ціні 3 492 000 грн. (в т.ч.
ПДВ) кожен. Загальна вартість товару, що підлягала до поставки
згідно специфікації № 1, становила 38 246 776 грн. (в т.ч. 6 374
462, 67 грн. ПДВ).
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-009 від 21.01.2005 р.,
видаткової накладної № РН-009 від 21.01.2005р., податкової
накладної № 27 від 21.01.2005р., акту прийому-передачі № 1 від
21.01.2005 р. НВПП "Метал-Трейд" передало ТОВ "Iнтертехснаб-Плюс"
товар на суму та у кількості, вказаній у специфікації № 1.
Згідно з п. 6.1 Договору № 44-12 від 10.01.2005 р. розрахунок
за товар повинен був бути здійснений в безготівковому порядку
протягом 60 банківських днів з моменту підписання сторонами акту
прийому-передачі.
Оскільки акт прийому-передачі був підписаний 21.01.2005 р.,
строк оплати в 60 банківських днів закінчувався - 15.04.2005 р.
У зв'язку з неможливістю ТОВ "Iнтертехснаб-Плюс" здійснити
оплату за товар, сторони вирішили розірвати Договір № 44-12 від
10.01.2005 р., що підтверджується Додатковою угодою № 1 від
13.04.2005 р. до договору № 44-12 від 10.01.2005 р.
Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди № 1 від 13.04.2005 р.
ТОВ "Iнтертехснаб-Плюс" зобов'язувалося за власні кошти повернути
НВПП "Метал-Трейд" товар у кількості, номенклатурі, комплектації
та якості згідно умов Договору № 44-12 від 10.01.2005 р., що
підтверджується актом прийому-передачі, протягом 5 робочих днів з
моменту підписання сторонами даної додаткової угоди.
13.04.2005 р. товар був повернутий позивачем постачальнику.
У зв'язку з тим, що договір № 44-12 від 10.01.2005 р. був
розірваний 13.04.2005 р., а неоплачений товар - повернений,
позивач у звітному (податковому) періоді за квітень місяць 2005
року здійснило у податковому та бухгалтерському обліку відповідні
коригування сум податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується
податковою декларацією з ПДВ за квітень 2005 року та розрахунком
коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ.
16.02.2005 р. позивач подав до відповідача 1 податкову
декларацію з ПДВ за січень 2005 р., в якій не було відображено
суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 6 374 463 грн. по
господарській операції з придбання апаратури АВЗК-80 та апаратури
високочастотного зв'язку для розподільчих мереж АВС-РС.
В березні 2005 року позивач виправив самостійно виявлену
помилку та відобразив у податковій звітності суму податкового
кредиту з ПДВ за січень 2005 р. в розмірі 6 374 463 грн., що
підтверджується поданим уточнюючим розрахунком податкових
зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням
самостійно виявлених помилок.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційних скарг ДПА у Харківській області
та Дергачівської МДПI Харківської області, з огляду на слідуюче.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є Законом, який визначає платників податку на додану вартість,
базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та
звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування
експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,
порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість
до бюджету.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а
також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти
протягом такого звітного періоду.
Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює, що не дозволяється включення
до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит,
відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, вважається
дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в
разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що
засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж
товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з
додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована
як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку
товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому
податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній
суми ПДВ до податкового кредиту.
Ч. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено,
що відповідальність платника податку настає тільки у разі
включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені
податковими накладними.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії
суддів погодитись з правовою позицією судів попередніх інстанцій,
що єдиною умовою для визначення податкового кредиту чи податкових
зобов'язань є належним чином оформлена податкова накладна.
Податкові накладні, які платник податків видає чи отримує в
результаті своєї господарської діяльності, він заносить відповідно
до книги придбань чи продажу товарів (робіт, послуг).
На підставі даних книг платник податків складає та направляє
до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за відповідний
податковий період.
Чинним законодавством не передбачено окремого відображення як
в книзі придбань, так і в податковій декларації з ПДВ сум ПДВ,
зазначених в податкових накладних, отриманих по господарським
операціям, по яким не проведено розрахунку.
Судами вірно проведено розподіл між фактом виникнення права
платника податку на податковий кредит від самого факту
відшкодування ПДВ, коли необхідною умовою є застосування п. 1.8
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для наявності прямого взаємозв'язку між сплатою,
надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку.
Предмет спору по даній справі не стосується відшкодування ПДВ з
Державного бюджету.
Суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 6 374 463 грн.
позивач вказав в Уточнюючому розрахунку в рядку 11.1 та в рядку
11.1.1 в якості повного зарахування в рахунок майбутніх платежів з
ПДВ, а не в рядку 10.2 або 11.2 в якості перерахування на рахунок
товариства в установі банку.
Як встановлено судами, позивачем було самостійно зменшено
податковий кредит з ПДВ у сумі 6 374 463 грн. відповідно до
уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2005
р., до проведення перевірки відповідачем 1.
В зв'язку з наведеним, є вірним висновок судів про
безпідставність повторного зменшення податковим органом позивачу
податкового кредиту на таку ж саму суму по тій же самій операції.
Стосовно донарахування позивачу 32 809 грн. ПДВ, судами
попередніх інстанцій також зроблений обгрунтований висновок, що
відповідно до акту перевірки за період з 03.01.2005 р. по
31.01.2005 р. ні в податковій декларації з ПДВ за січень 2005 р.,
ні в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку
з виправленням самостійної помилки, відсутні відомості про
самостійне визначення позивачем за відповідний період податкового
зобов'язання з ПДВ в сумі 32 809 грн. Висновок про необхідність
донарахування позивачу ПДВ в розмірі 32 809 грн. було викладено в
акті перевірки, однак відповідного податкового
повідомлення-рішення винесено не було.
Після оскарження позивачем в апеляційному порядку податкового
повідомлення-рішення № 0000742310/0 до відповідача 2, останній
своїм рішенням № 3680/10/25-010 від 12.09.2005 р. скасував
зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначених
першим відповідачем 32 809 грн. завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ за січень 2005 р. та донарахував ПДВ в розмірі
32809 грн. за січень 2005 р. з посиланням на те, що зазначена сума
була відшкодована позивачу в березні 2005 р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено,
що відповідач 1 на виконання вказаного рішення за результатами
розгляду скарги не зменшив позивачу суму завищеного бюджетного
відшкодування на 32 809 грн. та не прийняв відповідного нового
рішення, а виніс податкове повідомлення-рішення № 0000742310/2
від 22.09.2005 р. на ту ж саму суму завищення бюджетного
відшкодування у розмірі 6 374 463 грн.
За наведених обставин, судова колегія Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судового рішення у справі № АС-42/484-05 господарські суди першої
та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права.
В зв'язку з цим, касаційні скарги Державної податкової
адміністрації у Харківській області та Дергачівської міжрайонної
державної податкової інспекції Харківської області слід залишити
без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної
інстанцій - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у
Харківській області та Дергачівської міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
15.05.2006 р. та постанову господарського суду Харківської області
від 25.01.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.