ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
при секретарі: Білій-Грошко О.А.
за участю представників Гребінківської ЛСЕС - Кириченка М.С.,
Глушко Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Гребінківської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на рішення господарського суду
Полтавської області від 16 червня 2005 року та постанову
Київського міжобласного господарського суду від 28 жовтня 2005
року у справі №18/83 за позовом Державної інспекції з контролю за
цінами в Полтавській області до Гребінківської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції про стягнення економічних
санкцій, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2005 року Державна інспекція з контролю за цінами в
Полтавській області звернулася до суду з позовом до Гребінківської
лінійної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення
економічних санкцій в розмірі 14203,95грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем
нараховувалась плата за надані санепідемстанцією послуги із
застосуванням не передбаченої законодавством націнки у вигляді
податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків до фіксованих
тарифів, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України "Про
затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби" від 27.08.2003р. №1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
якою ПДВ вже включено до рівня затверджених
тарифів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16
червня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2005
року, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями Гребінківська лінійна
санітарно-епідеміологічна станція подала касаційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і
ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Згідно ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства
України суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки
обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій Державною інспекцією з контролю за цінами в
Полтавській області в ході проведення перевірки щодо дотримання
Гребінківською лінійною санітарно-епідеміологічною станцією
державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на
роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату закладами
державної санітарно-епідеміологічної служби було встановлено, що
відповідач нараховував плату за надані послуги із застосуванням
націнки у вигляді податку на додану вартість у розмірі 20
відсотків до фіксованих тарифів, затверджених постановою Кабінету
міністрів України від 27.08.2003р. за № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про
затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби".
За результатами даної перевірки було складено акт від
20.10.2004р. №000506, на підставі якого Державною інспекцією з
контролю за цінами в Полтавській області прийнято рішення від
31.01.2005р. №16 про застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін, а саме, вилучення у Гребінківської
лінійної санітарно-епідеміологічної станції в дохід державного
бюджету 14203,95 грн.
Оскільки вказане рішення відповідачем виконано не було,
позивач направив претензію від 04.02.2005р. за №214/01-12 з
вимогою про перерахування суми застосованої санкції в дохід
державного бюджету, яку відповідач відхилив, посилаючись на її
безпідставність та необгрунтованість, а також на роз'яснення
Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003р. та
лист Міністерства охорони здоров'я України від 17.09.03
№10.03.68/1154.
Тобто, причиною виникнення спору по даній справі стало
питання щодо правомірності фактичного завищення відповідачем
тарифів на платні послуги шляхом їх збільшення на 20 відсотків
податку на додану вартість.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються
вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи.
Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею 8 вищеназваного Закону державне регулювання
цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних
фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або
граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та
іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню,
здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003року
№1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
визначено тарифи на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються
система оподаткування, податки і збори.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види
податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів, а також права, обов'язки і
відповідальність платників визначаються Законом України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким передбачено, що ставки,
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і
пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись
тільки законами про оподаткування (частина 3 статті 1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій, тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з пунктом 3.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом
оподаткування.
За пунктом 6.1 цього Закону об'єкти оподаткування, визначені
статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від
оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка
згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 цього Закону передбачено, що база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Отже, при справлянні плати за надання послуг у сфері
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї
плати збільшується на суму яка за своєю економічною природою є
податком на додану вартість, який в установленому порядку
перераховується до бюджету, а тому відсутні передбачені законом
підстави для застосування до відповідача фінансових санкцій за
порушення дисципліни ціноутворення.
Крім того, за змістом підпункту 4.4.2 Закону України "Про
порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковими
роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу
на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення
окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими
органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним)
органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1
цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, та економічного змісту
податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки порядок та розмір сплати відповідачем податку на
додану вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг є
питанням оподаткування, хибними є висновки господарських судів з
приводу того, що роз'яснення Державної податкової адміністрації
України від 15.09.2003р. надані Міністерству охорони здоров'я не
можна вважати правомірним, як надане з перевищенням компетенції
державної податкової адміністрації.
З огляду на наведені вище приписи законодавства колегія
суддів приходить до висновку, що при справлянні плати за надання
послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на
додану вартість, а тому у відповідача були відсутні передбачені
законом підстави для застосування до позивача фінансових санкцій
за порушення дисципліни ціноутворення.
Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
встановлені повно і правильно, але суди неправильно застосували
норми норми матеріального права, які регулюють спірні
правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових
рішень. Зазначена обставина відповідно до ст.229 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування постановлених у справі
судових рішень та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Гребінківської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16 червня
2005 року та постанову Київського міжобласного господарського суду
від 28 жовтня 2005 року скасувати.
В задоволенні позову Державній інспекції з контролю за цінами
в Полтавській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді