У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2007
№ К-20027/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників відповідача: Прокопенко В.О. та
Кириченко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові на постанову
Господарського суду Харківської області від 06.12.2005 та ухвалу
Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 по
справі № А-04/369-05
за позовом Закритого акціонерного товариства "Комерційний
банк "Приват Банк" в особі філії Харківського головного
регіонального управління ЗАТ КБ "Приват Банк"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 31.03.2003 № 0000040826/34-6/0, яким
визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19
552,16 грн. (в т. ч. , основний платіж - 14 767,56 грн., штрафні
санкції - 4784,60 грн.) за наслідками перевірки з питань
дотримання податкового та валютного законодавства за період
01.10.2000 по 31.12.2001 про що складений Акт від 28.03.2003 №
94/34-6 про порушення п. 5.2.4. ст. 5 та п. 12.2. ст. 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
так
як позивачем включено до складу валових витрат страховий резерв як
під нестандарту заборгованість, так і під стандартну
заборгованість по кредитним операціям.
Постановою Господарського суду Харківської області від
06.12.2005, залишеною без змін ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 11.04.2006 по справі № А-04/369-05 позов
задоволено частково, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 31.03.2003 № 0000040826/34-6/0 в частині
14 505,85 грн. основного боргу та 4 614,60 грн. штрафних санкцій.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно
до пп. 12.2.1, 12.2.3 ст. 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Харківською філією ЗАТ КБ
"Приват Банк" в розділі 22 декларацій про прибуток банківської
установи за IV квартал 2000 року віднесена до валових витрат сума
12 200 грн. та за 2001 рік наростаючими підсумками віднесено до
валових витрат 3 958 900 грн. страхового резерву, сформованого від
суми сукупної заборгованості за всіма кредитами, включаючи і
стандартну групу кредитів, яка не перевищує 30% від загальної суми
наявних боргових вимог позивача у цих звітних періодах.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої
інстанції зазначивши підпункти 12.2.1, 12.2.3 ст. 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, і
вказав, що при цьому п. 22.13 ст. 22 цього Закону передбачено, що
на 2000-2001 роки норматив формування страхового резерву відносно
сукупного розміру боргових вимог банків здійснюється згідно з п.
12.2.3 і становить 30 відсотків і базою, від якої розраховується
розмір страхового резерву, що відноситься до складу валових витрат
платника податку, є сума всіх боргових вимог, в тому числі за
всіма видами кредитів, фактично наданих (виставлених на користь)
дебіторам на останній день звітного податкового періоду. При цьому
розмір страхового резерву повинен бути достатнім для повного
покриття ризиків неповернення основного боргу за нестандартними
кредитами (іншими видами заборгованості) та кредитами, визнаними
безнадійними. Тому враховуючи особливості формування страхових
резервів та віднесення до складу валових витрат суд апеляційної
інстанції встановив, що у відповідача не було законних підстав
вважати дії позивача по включенню до валових витрат страхового
резерву незаконними.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції,
відповідач (далі - СДПI) подав касаційну скаргу в якій просить
скасувати постанову Господарського суду Харківської області від
06.12.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 11.04.2006 по справі № А-04/369-05 та ухвалити нове рішення,
яким в позові відмовити.. Скарга обгрунтовано тим, що судові
рішення не відповідають вимогам ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо законності судочинства, рівності учасників
судового процесу, змагальності сторін, свободи у наданні суду
своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості і винесене
з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального
права, а саме: пп. 3.1 ст. 3 пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 та пп. 12.2.2
п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
із змінами та доповненнями.
СДПI в своїй скарзі просліджує формування позивачем
оподаткованого прибутку у I кварталі 2001 року і зазначає свої
мотиви такого формування і те, що при винесені ухвали Харківський
апеляційний господарський суд не з'ясував обставини справи чим,
невірно застосував п. 3.1 ст. 3 та пп. 8.3.2 п. 8.3. ст. 8
Закону-334, що вплинуло на оподаткований прибуток за I-й, III-й
квартали 2001 року. Таким чином СДПI наголошує, що резерви під
нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями,
класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а
також "безнадійні", однак, суд не приймає до уваги викладене та
те, що ст. 12 Закону-334 регулює тільки "Безнадійну
заборгованість".
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому
засіданні не з'явився.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та
пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підпунктами 12.2.1 та 12.2.3 ст. 12 Закону України від
28.12.1994 № 334 "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції Закону № 283 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від
22.05.1997) визначено, що будь-який банк, а також будь-яка
небанківська фінансова установа, крім страхових компаній,
зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих
витрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма
видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх
господарської діяльності згідно з законодавством. Розмір
страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових
витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних
банків 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме: сукупної
заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично
виданими (встановленими на користь) дебіторам на останній робочий
день звітного періоду.
При цьому п. 22.13 ст. 22 цього Закону передбачено, що на
2000-2001 роки норматив формування страхового резерву відносно
сукупного розміру боргових вимог банків здійснюється згідно з пп.
12.2.3 і становить 30 відсотків.
Тому враховуючи особливості формування страхових резервів та
віднесення до складу валових витрат суд першої та апеляційної
інстанцій правомірно встановили, що вирішення даного спору
регулюється ст. 12 та ст. 22 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому у відповідача не було
законних підстав вважати, що дії позивача по включенню до валових
витрат страхового резерву у зазначеній сумі і нарахування
податкових зобов'язань по податку на прибуток за 4 квартал 2000
року в сумі 11 210 грн. та за 2001 рік в сумі 3 500 грн. є
незаконними, і на цій підставі податкове повідомлення-рішення
частково визнано незаконним правомірно.
Стосовно нарахувань, пов'язаних з витратами на організацію
прийомів, презентацій, свят, добровільних перерахувань на
благодійні та неприбуткові організації судами встановлено, що
нарахування пов'язано з тим, що позивач не відніс у I кварталі
2001 року до валових витрат амортизаційні відрахування по
поліпшенню основних фондів у 4 кварталі 2000 році, у зв'язку з чим
були збільшені валові витрати і відповідно зменшений оподаткований
прибуток. Вказані порушення судами грунтовно досліджені і в цій
частині податкове повідомлення-рішення визнано законним.
Таким чином необхідно наголосити, що судами перевірялись
встановлені перевіркою порушення при включені до складу валових
витрат страхового резерву як під нестандарту заборгованість, так і
під стандартну заборгованість по кредитним операціям, а також
віднесення надлишкових сум страхового резерву, які виникли не лише
в результаті зменшення сукупного розміру нестандартних або
безнадійних кредитів у зв'язку з їх переведенням до категорії
стандартних, а також ті, що виникли в результаті зменшення
сукупного розміру стандартних кредитів. Тобто неможливо погодитись
із обгрунтуванням скаржника, так як пп. 12.2.2 ст. 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що банки з урахуванням положень п. 12.2.3 цієї статті
самостійно створюють страховий резерв у розмірі, достатньому для
повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами
(іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за
методикою, встановленою Національним банком України, а також за
кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними
згідно з нормами цього Закону.
Відповідно до зазначених норм Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, суд
касаційної інстанції погоджується із правовою позицією судів
попередніх інстанцій, оскільки вірно встановлені підстави для
часткового задоволення позовних вимог, а тому постанова
Господарського суду Харківської області від 06.12.2005 та ухвала
Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 по
справі № А-04/369-05 не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Харківської області від
06.12.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 11.04.2006 по справі № А-04/369-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров