У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2007
№ К-12916/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Швець Н.П., Тихоненко М.П.
та
відповідача Прокопенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові на рішення
Господарського суду Харківської області від 24.05.2005 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.07.2005 по справі № А-03/407-04
за позовом Державного підприємства "Харківський
машинобудівний завод "ФЕД"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 25.03.2004 № 0000210815/0 по зобов'язанню
сплатити штраф у розмірі 146 520 грн. за затримку до 30
календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку
сплати суми податкового зобов'язання (строк сплати 22.05.2003
розстрочка надана 30.05.2003) у відповідності до пп. 17.1.7 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у розмірі 10% не
погашеної суми податкового зобов'язання на загальну суму 190
474,60 грн., із них 43 960 грн. за несвоєчасну сплату авансового
внеску по податку на дивіденди.
Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту від
23.03.2004 № 362/33-520 про проведення комплексно документальної
перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по
01.10.2003.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
24.05.2005, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 11.07.2005 по справі №
А-03/407-04 позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, відповідач
помилково вважає, оскільки строк сплати авансового внеску по
податку на дивіденди настав 22.05.2003, а розстрочка надана
30.05.2003, то позивачем прострочено 8 днів по сплаті узгодженого
зобов'язання, зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 22.04.2003 № 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
крім податку
на прибуток за I квартал 2003 року (податкова декларація по
податку на прибуток подана 08.05.2003, а уточнена податкова
декларація подана 12.05.2003) в той же термін повинно було
сплатити дивіденди у спеціальний фонд державного бюджету в сумі 1
465 200 грн. (за 2002 рік-1427 800 грн., за I квартал 2003
року -37 400 грн.) і авансові внески по податку на дивіденди в
сумі 439 600 грн. (за 2002 рік -428 300 грн., за I квартал 2003
року -11 300 грн.).
А тому суд першої інстанції, встановивши, що згідно листа
позивача від 30.05.2003 про розстрочення сплати дивідендів, між
позивачем та відповідачем був укладений договір № 2 про
розстрочення сплати дивідендів на підставі ст. 14 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до рішення
від 30.05.2003 № 3 винесеного ДПА у Харківській області, прийшов
до висновку, що в п.1.1 вказаного договору зазначено, що СДПI
надає позивачу розстрочку сплати податкових зобов'язань на
загальну суму 1 904 746 грн. Тобто вказана сума є податковим
зобов'язанням, а не податковим боргом, і тому розстрочка надана з
нарахуванням відсотків, але без застосування штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої
інстанції повністю.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
(далі - СДПI) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати
судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Скарга обгрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним
застосуванням норм матеріального права, так як граничний термін
сплати суми дивідендів до спеціального фонду державною бюджету у
підприємства настав 22.05.2003, але у встановлені терміни
підприємством сума сплачена не була. Таким чином, оскільки між
граничним терміном сплати зобов'язання платника податку -
22.05.2003 і датою прийняття рішення про розстрочення податкового
зобов'язання ДП "ФЕД" - 30.05.2003 допущено затримку сплати
податкового зобов'язання на 10 днів, тому на думку скаржника, для
застосування вимог пп. 17.17 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у СДПI були в наявності всі
необхідні підстави, а саме акт несплати платником податків
узгодженої суми дивідендів у спеціальний фонд державного бюджету
протягом граничних строків.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
послався на постанову Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 №
557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
"Про норматив і порядок відрахування до
загального фонду Державного бюджету України частини прибутку
(доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими,
казенними підприємствами та їх об'єднаннями" і просить судові
рішення залишити без змін, скаргу без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та
пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 14.2.1 ст. 14 Закону України від 21.12.2000 № 2181
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, підставою для
розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання
ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення
податкового боргу, а також економічного обгрунтовування, яке
свідчить про можливість виконання податкових зобов'язань або
збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок
застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни
політики управління виробництвом чи збутом такого платника
податків. Також відповідно до ч. 3 п. 3.1 ст. 3 "Порядку
розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників
податків" від 18.09.2001 № 378 ( z0912-01 ) (z0912-01)
, підставою для
розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання
ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або
накопичення податкового боргу.
Тобто, оскільки в п.1.1 вказаного договору зазначено, що СДПI
надає позивачу розстрочку сплати податкових зобов'язань на
загальну суму 1 904 746 грн., тому судами правомірно встановлено,
що вказана сума є податковим зобов'язанням, а не податковим
боргом, і тому розстрочка надана з нарахуванням відсотків, але без
застосування штрафних санкцій.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого
висновку, що при винесенні рішення від 30.05.2003 № 3 про надання
розстрочки податкового зобов'язання ДПА у Харківській області
враховуючи фінансовий стан позивача розстрочило йому сплату цього
зобов'язання без нарахування штрафних санкцій, тобто не зазначило
про пропущення строку при подачі заяви про розстрочення боргу, а
тому і не вважала вказане податкове зобов'язання податковим
боргом.
Відповідно відповідальність за прострочення сплати
узгодженого 30.05.2003 податкового зобов'язання - відсутня, про що
суди правомірно зазначили в своїх судових рішеннях, так як мало
місце не сплата податкового боргу, а розстрочення податкового
зобов'язання, щоб уникнути створення боргу. При цьому суди
звернули увагу, що затримка по сплаті виникла у термін прийняття
податковим органом рішення про надання ДП "ФЕД" розстрочення.
Враховуючи вищезазначене суд касаційної інстанції
погоджується із правовою позицією господарських судів попередніх
інстанцій, що сплата боргу та розстрочення не є тотожними діями, а
тому застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій,
передбачених пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним, відповідно
рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2005 та
постанова Харківського апеляційного господарського суду від
11.07.2005 по справі № А-03/407-04 не підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від
24.05.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 по справі № А-03/407-04 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров