УХВАЛА
Iменем України
"05" червня 2007 р. Справа № 13/280-04
к/с № К-12169/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.,
розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства
"Овен"
та рішення Господарського суду Харківської області від
07.12.2004 року
у справі № 13/280-04
за позовом Нововодолазької міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області
до Малого приватного підприємства "Овен"
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Трейдинг"
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2004 року Нововодолазька міжрайонна державна
податкова інспекція Харківської області звернулася до
господарського суду Харківської області з позовною заявою про
визнання недійсною угоди № 20 від 18.10.2002 року, укладеної між
Малим приватним підприємством "Овен" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Опт-Трейдинг".
Рішенням Господарського суду Харківської області від
07.12.2004 року позов задоволено: визнано недійсною на підставі
ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоду, укладену між МПП "Овен" та ТОВ
"Опт Трейдинг" № 20 від 18.10.2002 року як таку, що укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства;
стягнуто з ТОВ "Опт-Трейдинг" на користь Державного бюджету
України судові витрати.
В обгрунтування судових рішень зроблено посилання на рішення
місцевого суду Калінінського району м. Донецька від 31.10.2002
року, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ
"Опт-Трейдинг" з моменту їх державної реєстрації та свідоцтво
платника ПДВ - з моменту видачі. Судові інстанції також
посилаються на здійснення фіктивної господарської діяльності від
імені ТОВ "Опт-Трейдинг", оскільки засновники підприємства
здійснили державну реєстрацію товариства на прохання невідомої
людини та підприємницькою діяльністю не займалися. Доказів того,
що ТОВ "Опт-Трейдинг" включило до податкових зобов'язань вартість
реалізованих ТМЦ немає, тобто своїми діями особи, що діяли від
імені товариства, ухилилися від сплати податків та зборів, що
свідчить про наявність умислу, який суперечить основам суспільного
ладу.
В касаційній скарзі МПП "Овен" просить скасувати рішення
господарського суду Харківської області від 07.12.2004 року та
ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального права. Зазначає, що
порушення сторонами договору законодавства про оподаткування не є
підставою для визнання угоди недійсною, а також в судовому
засіданні так і не було встановлено фактів ухилення ТОВ
"Опт-Трейдинг" від оподаткування.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18.10.2002 року між Малим приватним
підприємством "Овен" та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Опт-Трейдинг" укладено угоду № 20, згідно якої останнє передало у
власність МПП "Овен" постільну білизну та халати робочі на
загальну суму 48950,00 грн., в тому числі ПДВ - 8158,33 грн. Суму
ПДВ по укладеній угоді МПП "Овен" включило до складу податкового
кредиту.
Рішенням місцевого суду Калінінського району м. Донецька від
31.10.2002 року визнано недійсними установчі документи ТОВ
"Опт-Трейдинг" з моменту їх державної реєстрації та свідоцтво
платника ПДВ - з моменту видачі, тобто з 03.10.2002 року.
Суд першої інстанції в обгрунтування висновку про задоволення
позовних вимог послався на вказане рішення суду, яке, на його
думку, свідчить про наявність мети у ТОВ "Опт-Трейдинг" на
приховування від оподаткування прибутків та доходів, адже
підприємство було зареєстровано на підставних осіб -ОСОБА_1,
ОСОБА_2, які отримали винагороду за реєстрацію підприємства та не
мали наміру займатися підприємницькою діяльністю.
Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише
рішенням суду про визнання установчих документів сторони договору
недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є,
зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного
законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні
договору.
Висновки суду, викладені в рішенні місцевого суду
Калінінського району м. Донецька, стосуються лише порушення
порядку державної реєстрації ТОВ "Опт-Трейдинг" та жодним чином не
відображають наявність умислу на приховування від оподаткування
фінансових показників за наслідками оспорюваної господарської
операції.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації
підприємства з підстав визнання його установчих документів
недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої
вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі
й держави.
Сам по собі договір на купівлю постільної білизни та халатів
робочим не є таким, що суперечить інтересам держави та
суспільства.
Отже, висновок судів про суперечність спірного договору
інтересам держави та суспільства з посиланням на встановлені
рішенням місцевого суду Калінінського району м. Донецька обставин
справи є помилковим, оскільки він є наслідком, зокрема, порушення
вимог процесуального закону про належність доказів та підстави
звільнення від доказування.
Слід також звернути увагу, що Цивільний кодекс України, який
набрав чинності з 01.01.2004 року, серед правових наслідків
вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює
санкцій, аналогічних тим, які були встановлені ст.. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим, такі санкції встановлені Господарським кодексом
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці
першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі п. 11 цієї статті
звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави
коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню
нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про
нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в
резолютивній частині судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим,
за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
застосування цих
санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією
стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть
застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших
обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких
обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення
правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208
Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено
застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.
41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою конфіскація
майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,
обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
ч. 1 ст. 238 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Тому такі санкції можуть
застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може
бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Овен"
задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської
області від 07.12.2004 року у справі № 13/280-04 скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.