ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Iмені Фрунзе" на рішення господарського суду Донецької області
від 14.04.2005р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 21.06.2005р. у справі за позовом
Старобешівського районного центру зайнятості до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Iмені Фрунзе" про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
Старобешевський районний центр зайнятості звернувся до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"ім.. Фрунзе" с. Олександрівка з позовом про стягнення
заборгованості зі сплати страхових внесків та пені на загальну
суму 14 772 грн. 40 коп., посилаючись на порушення відповідачем
норм Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
№ 1533-III від
02.03.2000р., яке відображається в акті перевірки № 58 від
29.10.2004р., а саме - несплата страхових внесків.
Рішенням господарського суду Донецької області від
14.04.2005р. задоволені позовні вимоги Старобешівського районного
центру зайнятості.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.06.2005р. апеляційна скарга Сільськогосподарського ТОВ "Iмені
Фрунзе" залишена без задоволення, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14.04.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями ,
Сільськогосподарське ТОВ "Iмені Фрунзе" звернулося з касаційною
скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду,
залишити в силі рішення господарського суду Донецької області,
посилаючись на порушення норм матеріального права.
Старобешевський районний центр зайнятості - робочий орган
виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття, смт. Старобешеве
Донецької області, здійснив перевірку відповідача з питання
правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування
страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття за період
з 01.05.2003 р. по 01.10.2004 р.
Як встановлено матеріалами справи, за результатами перевірки
складено акт № 58 від 29.10.2004 р. Перевіркою встановлено, що
страхові внески нараховуються відповідачем повністю, а
перераховуються не повністю та несвоєчасно. Згідно висновків акту
відповідачу за період з 01.01.2002р. по 01.05.2003р. (за
результатами попередньої перевірки), та за період з 01.05.2003р.
по 01.10.2004р. визначено прострочену заборгованість зі сплати
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття в розмірі 13 294 грн. 23 коп. та пеню в сумі 1
478 грн. 17 коп.
Донецький обласний центр зайнятості прийняв розпорядження №
129 від 30.11.2004р. про застосування фінансових санкцій до
відповідача, згідно якого за наслідками перевірки встановлено
недоїмки в сумі 13 294 грн. 23 коп. та пені в сумі 1 478 грн. 17
коп.
Це розпорядження направлено сільськогосподарському товариству
з обмеженою відповідальністю "Iмені Фрунзе", с. Олександрівка
Старобешевського району Донецької області, з пропозицією
добровільно сплатити на рахунок Фонду у десятиденний строк
прострочену заборгованість та фінансові санкції. У встановлений
термін відповідач розпорядження не виконав.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість та пеню не
сплатив, в зв'язку з чим позивачем заявлено позов про стягнення з
відповідача недоїмки в сумі 13 294 грн. 23 коп. та пені в сумі 1
478 грн. 17 коп.
Згідно до приписів ст. 17 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
№ 1533-Ш від 02.03.2000 р. (із змінами та
доповненнями ) роботодавці та застраховані особи сплачують
страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями
в установах банків коштів на оплату праці.
У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної
плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, нарахування їх
на заробітну плату і перерахування внесків до Фонду провадиться у
пропорційних сумах. Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному
обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції,
передбачені статтею 38 цього Закону.
Статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
на
роботодавця покладено обов'язок своєчасно та в повному розмірі
сплачувати страхові внески на випадок безробіття до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття.
У відповідності зі ст. 38 наведеного Закону роботодавець несе
відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату
страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують
застраховані особи через рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальниками, або неповної їх сплати страхувальники сплачують
суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (
недоїмки ), штраф та пеню.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які
відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі
повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
Основні принципи системи оподаткування в Україні, податки і
збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових
фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників
визначає Закон України "Про систему оподаткування " ( 2181-14 ) (2181-14)
№2151 від 25.06.1991р. Статтею 1 зазначеного Закону встановлено,
що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які
запроваджуються Законами України, мають бути включені до цього
Закону. Крім того, обов'язкові платежі, які в подальшому
запроваджуються Законами України, мають бути включені до цього
закону. Всі інші Закони України про оподаткування мають
відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Згідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції Закону України №55О-IУ
( 550-15 ) (550-15)
від 20.02.2003р., який набрав чинності 26.03.2003р.)
він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державним цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування.
Стаття 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 від 21.12.2000р. регулює питання
списання та розстрочення податкового боргу.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 від 21.12.2000р. визначено, що податковим
боргом є податкове зобов'язання, яке складається із зобов'язання
платника податків сплатити податки і збори (обов'язкові платежі)
до бюджетів або державних цільових фондів.
Таким чином висновок судів першої та апеляційної інстанцій
про те, що заборгованість зі сплати страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на
випадок безробіття не є податковим боргом є вірним.
До компетенції контролюючих органів, згідно п. п. 2.2.1 п.
2.1. ст. 2 Закону, відноситься здійснення перевірки своєчасності,
достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків
та зборів (обов'язкових платежів ), які віднесені до їх
компетенції цим пунктом.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
не передбачено
можливості списання заборгованості по страховим внескам у
відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону, закони та інші
нормативні правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.
Відповідно до п.п. 9.7. п. 9 Iнструкції про порядок
обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000р.
№339 ( z0030-01 ) (z0030-01)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
від 16.01.2001р. №30/5221, не сплачені в строк страхові внески,
пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із страхувальника незалежно
від результатів фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до частині 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України ''Про
судоустрій України", суд здійснює правосуддя на засадах
верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частина 3 статті 3 вишенаведеного Закону
передбачає, що судова система забезпечує доступність правосуддя
для кожної особи в порядку, передбаченому Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами. Згідно до частини 1 статті 6 цього
Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і
законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до
частині 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права
на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена
процесуальним законом.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 р.
визначено, що частина друга статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, надаючи можливість кожному захищати свої права
будь-якими не забороненими законом засобами. Суб'єкти
правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення
спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи
мають право на звернення до суду для захисту своїх прав
безпосередньо на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Держава має право забезпечувати захист прав усіх суб'єктів
правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної
особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути
обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок"
( 320-14 ) (320-14)
не передбачав перерахування коштів від сплати внеску на
соціальне страхування на випадок безробіття. Отже, з набранням
чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
всі
роботодавці (підприємства, установи, організації та фізичні особи,
які використовують найману працю) повинні сплачувати внески до
відповідних цільових страхових фондів за найманих працівників у
порядку і розмірах, передбачених цим Законом.
Обов'язковість сплати страхових внесків на випадок безробіття
для роботодавців встановлено п. п. 2 п. 2 ст. 35 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, відповідальність за несвоєчасність та
неповноту сплати страхових внесків передбачено ст. 38 цього
Закону. Відповідач не виконував покладені на нього вказаним
Законом обов'язки зі сплати страхових внесків, отже, зобов'язаний
нести передбачену відповідальність зі сплати недоїмки та пені.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові
акти чітко визначили, що суб'єкти підприємницької діяльності, які
використовують найману працю, повинні сплачувати страхові
відрахування до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття в установлених розмірах
незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали.
Судами правомірно доведено факт обов'язку відповідача
здійснювати відрахування на державне соціальне страхування на
випадок безробіття, незважаючи на його статус як платника
фіксованого сільськогосподарського податку. В зв'язку з наведеним
позивачем підставно встановлена наявність недоїмки відповідача з
платежів до Фонду на зазначену у позовній заяві суму.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що норми
чинного законодавства судами застосовані правильно, рішення
відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також
фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана касаційна
скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки
спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Iмені Фрунзе" залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від
14.04.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 21.06.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :