Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньогоОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій зазначав, що його синОСОБА_2 у вересні 2003 року звернувся до суб'єкта оскарження із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та збереження раніше встановленої форми обліку, як це передбачено Законом України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) , однак в цьому йому було відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати такі дії суб'єкта оскарження неправомірними та зобов'язати Чечельницьке відділення Бершадської МДПI зробити в паспорті ОСОБА_2 відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зберегти за ним раніше встановлену форму обліку, а також виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію щодо його особи.

Рішенням Костянтинівського міського суду Донецької області від 13 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

В касаційній скарзі Костянтинівська ОДПI просить скасувати ці судові рішення та відмовитиОСОБА_1 у задоволенні скарги. В скарзі вона посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, суд першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів" (320/94-ВР) (зі змінами внесеними Законом України від 16 липня 1999 року №1003 (1003-14) ) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Посилання про відсутність, на час розгляду справи, механізму внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови врегулювання питання обліку платників податків та інших обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а рішення Костянтинівського міського суду Донецької області від 13 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :