К-2344/06 Про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дозвіл на виконання будівельних робіт №0448-Сл\т від 13.01.2003 р., виданий Управлінням держбудконтролю м. Києва та позитивний висновок комплексної державної експертизи "Київдержекспертиза" від 26.10.2001 р. на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, -

встановила:

В серпні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеною скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій вказували, що всередині квітня 2003 року Київським національним університетом будівництва і архітектури було розпочато будівництво житлового будинку-вставки між корпусами АДРЕСА_1, мешканцями якого вони є.

При цьому, на думку заявників, забудовником, в порушення вимог Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , не було доведено до відома мешканців прилеглих будинків інформацію про забудову земельної ділянки, проект будинку розроблено та затверджено без врахування їх законних інтересів та без врахування технічного стану прилеглих будинків в яких вони проживають, екологічних наслідків такого будівництва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2003 року провадження по справі в частині оскарження позитивного висновку комплексної державної експертизи "Київдержекспертиза" від 26.10.2001 р. на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 закрито на підставі п.1 ст. 227 ЦПК України 1963 (1501-06) року.

В частині оскарження дозволу на виконання будівельних робіт №0448-Сл\т від 13.01.2003 р., виданого Управлінням держбудконтролю м. Києва, Шевченківським районним судом м. Києва 10 грудня 2003 року постановлено рішення, залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2004 року, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 10.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Перевіривши рішення судів першої та другої інстанцій щодо правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що жодні права скаржників внаслідок здіснення будівництва будинка-вставки АДРЕСА_1 не порушуються.

З цим погодився й суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він грунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо посиланняОСОБА_1 у касаційній скарзі на порушення суб'єктом оскарження положень ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , ст.ст. 2, 15, 18, 23 Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) , якими забудовника зобов'язано враховувати громадські і приватні інтереси під час планування і забудови територій, то слід зазначити наступне.

Статтею 140 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що представницьку функцію спільних інтересів на місцях здійснюють районні та обласні ради.

Статтею 7 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) до органів, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування віднесено, зокрема, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури.

Статтею 18 Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом зобов'язані здійснювати ряд заходів, таких як, повідомлення через засоби масової інформації про початок розроблення містобудівної документації, про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації, оприлюднення рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також надання роз'яснень про їх зміст, інформування про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. №380/1814 (ra0380023-02) та договору оренди земельної ділянки від

27.01.2002 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 18.02.03 за №72-6-00073, Київському національному університету будівництва та архітектури надано земельну ділянку АДРЕСА_1 розміром 0,1889 га в тому числі 0,02 га в межах червоних ліній для будівництва житлового будинку.

Судом також встановлено, що Проектна документація погоджена відповідно до вимог чинного законодавства з дотриманням "Типових регіональних правил забудови", затверджених наказом Держбуду України від 10.12.01 №219 (z0004-02) та "Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N483.

Проектна документація на будівництво житлового будинку-вставки за вказаною адресою затверджена Архітектурно-містобудівною радою при головному архітекторі м. Києва. Проектні матеріали перевірені Київською міською службою Української державної інвестиційної експертизи "Київдержекспертиза" і 26.10.01 забудовнику видано позитивний висновок комплексної державної експертизи по проекту "Будівництво житлового будинку-вставки АДРЕСА_1". Висновком встановлено, що зазначена проектна документація відповідає чинній нормативній базі. Iнформацію про будівництво було оприлюднено в інформаційному бюлетні "Вісник самоврядування" №41 за 1-31 липня 2003 року.

Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи на підставі зібраних у справі доказів, суди дійшли вірного висновку про відсутність порушень встановлених вимог при видачі дозволу на виконання будівельних робіт №0448-Сл/Т від 13.01.03.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то судові рішення слід залишити без зміни.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2004 року - залишити без змін.