УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу військової частини А-3258
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 02.06.2005р.
у справі № 6/3397 господарського суду Житомирської області
за позовом Малинської міжрайонної державної податкової
інспекції
до військової частини А-3258
про стягнення 26 092,56 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
26.01.2005 р., залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р., задоволено
позов Малинської міжрайонної державної податкової інспекції до
військової частини А - 3258 про стягнення податкового боргу в сумі
26092,56 грн.
Стягнуто з відповідача на користь бюджету 26092,56 грн.
заборгованості перед бюджетом, у тому числі: заборгованості по
податку з власників транспортних засобів -25563,20 грн.; збору за
геологорозвідувальні роботи в сумі 289,72 грн.; заборгованості по
збору за забруднення навколишнього середовища - 239,64 грн.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
вмотивовані висновком про наявність у відповідача податкового богу
в зазначеній сумі та правом позивача в силу пункту 11 ст.10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
на
звернення до суду з позовом про стягнення сум заборгованості перед
бюджетами та державними цільовими фондами.
В касаційній скарзі військова частина А-3258 просить
скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове
рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права,
зокрема, ст.ст.1,2,3 Закону України "Про правовий режим майна у
Збройних Силах України",ст.14 ( 1075-14 ) (1075-14)
Закону України "Про
Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, ст.1 Закону України "Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст.4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку,що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
відповідач має податковий борг у сумі 26 092,56 грн., у тому числі
заборгованість по податку з власників транспортних засобів - 25
563,20 грн.; збору за геологорозвідувальні роботи -289,72 грн. (у
тому числі пеня, нарахована на суму податкового боргу, - 0,98
грн.) та збору за забруднення навколишнього середовища - 239,64
грн.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги враховуючи наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"
( 1963-12 ) (1963-12)
платниками цього податку є підприємства, організації,
установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в
Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби,
визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт. Згідно ст. 39 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
майно, що є державною власністю
та закріплене за державною установою, належить їй на праві
оперативного управління. На праві оперативного управління, як
передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України"
( 1934-12 ) (1934-12)
, належить військовим частинам і майно, яке закріплене
за ними.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку,
що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є
підприємства, організації й установи безвідносно до форми
власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, та
враховуючи, що державні установи можуть мати закріплене за ними
майно лише на праві оперативного управління, при відсутності
законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як
платника цього податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону
України "Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
кола осіб, які
звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього
Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом
власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у
платника податку на праві повного господарського відання та на
праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення
змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього
господарства" від 16 07.1999 р., установи та організації
Міністерства оборони України виключено з переліку осіб, що
звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів
та • інших самохідних машин і механізмів.
Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
визначено, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита,
і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування. Цей Закон є спеціальним законом про оподаткування.
В той же час, як випливає з преамбули Закону України "Про Збройні
Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, останній не є законом про
оподаткування.
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України"
( 1934-12 ) (1934-12)
Збройні Сили України можуть здійснювати господарську
діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а
також майно, закріплені за військовими частинами, військовими
навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил
України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного
управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Особливості правового режиму майна Збройних Сил України
визначаються відповідним законом.
Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог ст. 1
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
суди першої
та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що
відповідач не звільнений від сплати податків, зборів /
обов'язкових платежів /, платником яких він є в силу відповідних
законів про оподаткування, зокрема тих, з приводу стягнення
заборгованості за якими виник спір, що є предметом судового
розгляду по даній справі.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із
правил співвідношення загальної і спеціальної правових норм у разі
їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні
спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення
таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої декларації та не може
бути оскарженим платником податків в адміністративному чи судовому
порядку.
Відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по
вищевказаних податках і зборах та сумах, подавши податковому
органу відповідні документи податкової звітності.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником
податків у встановлені цією статтею строки, є податковим боргом.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові
органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції
(підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000
р. № 2181-III).
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про
стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими
фондами передбачене пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш
активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок
погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Згідно з пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активами платника
податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що
належать юридичній або фізичній особі за правом власності або
повного господарського відання.
Відсутність у платника податків / юридичної особи / активів,
на які може бути звернено стягнення з метою погашення податкового
боргу, не звільняє його від обов'язку щодо сплати податкового
боргу, оскільки відповідно до частини 3 ст.9 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
обов'язок юридичної особи щодо
сплати податків і зборів / обов'язкових платежів / припиняється із
сплатою податку, збору / обов'язкового платежу / або його
скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про
порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу військової частини А-3258 залишити без
задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 02.06.2005р.-без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.