ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко I.М.
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Iллічівського міського суду Одеської області
від 18.08.2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області
від 11.12.2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління
праці і соціального захисту населення Iллічівської міської ради,
управління Пенсійного фонду України в місті Iллічівську, третя
особа управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в
Одеській області про стягнення компенсаційних виплат, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2002 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до
управління праці і соціального захисту населення Iллічівської
міської ради, управління Пенсійного фонду України в місті
Iллічівську, третя особа управління з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи в Одеській області про стягнення компенсаційних виплат,
передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":
( 796-12 ) (796-12)
1 579, 90 грн. щорічної допомоги на оздоровлення; 6
835, 47 грн. - додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю; 72
905, 48 грн. - невиплаченої пенсії по інвалідності.
Рішенням Iллічівського міського суду Одеської області від
18.08.2003 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2003
року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Iллічівського міського суду Одеської області від 18.08.2003 року
та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11.12.2003 року,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії
на Чорнобильській атомній електростанції категорії 1, інвалідом II
групи.
Частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
особам, які стали інвалідами
II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, була передбачена
щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася в розмірі 5
мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно з вимогами частини
сьомої даної статті розмір мінімальної заробітної плати визначався
на момент виплати.
Законами України в період 1999-2001 років встановлювався
розмір мінімальної заробітної плати. Так на 1999 рік було
встановлено розмір мінімальної заробітної плати 70 грн., з
01.04.2000 року - 90, 7 грн., з 01.07.2000 року по 31.12.2001 року
її розмір становив 118 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 54 "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" розміри пенсій для інвалідів, щодо яких
встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути
нижчими, зокрема по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій
за віком.
Статтею 50 цього ж Закону передбачена щомісячна додаткова
пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до
категорії 1, зокрема інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної
пенсії за віком.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенніпозову, у
своєму рішенні посилається на норми статті 3 Закону України "Про
встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру
мінімальної заробітної плати на 1999 рік" ( 366-14 ) (366-14)
та статті 2
Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на
2000 рік", якими визначено, що до прийняття Верховною Радою
України змін до законів, у нормах яких для розрахунків
застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів
України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних
можливостей видаткової частини Державного бюджету України на
відповідний рік.
Однак, слід зазначити, що встановлений в 1996 році постановою
Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" розмір компенсаційних виплат протягом
тривалих років не змінювався і не відповідав розміру,
встановленому законами України.
У порушення вимог статей 86, 159, 161, 163 Кодексу
адміністративного судочинства України суди належним чином не
визначилися з правовою нормою, що регулює спірні правовідносини,
не звернули увагу на зазначені положення закону і, як наслідок, не
перевірили можливості застосування положень постанови Кабінету
Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" з огляду на їх невідповідність нормам
Закону, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі
ухвалені у справі рішення і направити справу на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Iллічівського міського суду Одеської області від
18.08.2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
11.12.2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
Д.В. Ліпський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін