Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді:  Костенка М. I.

суддів:  Бившевої Л.I., Маринчак Н.Є.,  Шипуліної Т.М., Усенко Є.А.

при секретарі судового засідання: Міненко О.М.

за участю представників

позивача: Тихонюк М.В.

відповідача: Луганець I.I., Ярмак М.М., Ковальчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Плюс" до Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на Постанову господарського суду міста Києва від 17.03.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. у справі №32/74-А, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва №0000162308/1 від 22.08.2005р.

Позовні вимоги грунтувалися на тому, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у листопаді 2004р. з вартості товару отриманого від ТОВ "Веритек", на підставі податкової накладної у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою господарського суду міста Києва від 17.03.2006р. у справі №32/74-А позовні вимоги було задоволено визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000162308/1 від 22.08.2005р. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі податкової накладної №17 від 24.11.2004р., тобто, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. у справі  №32/74-А апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а Постанову господарського міста Києва від 17.03.2006р. у справі №32/74-А без змін.

Судові рішення обгрунтовані тим, що податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог чинного законодавства, доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу №Вр-04/11/09-01 від 09.11.2004р. відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано суду рішення з цивільної, вироку в кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійсненої позивачем господарської операції. Не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено відповідними доказами.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду міста Києва від 17.03.2006р. у справі №32/74-А та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. скасувати, направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга грунтується на тому, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки, позивачем не надано доказів транспортування товару отриманого від ТОВ "Веритек" згідно договору №Вр-04/11/09-01 від 09.11.2004р. відповідач робить висновок про безтоварність зазначеної господарської операції.

Позивач проти касаційної скарги заперечує, посилаючись на те, що господарськими судами вірно застосовано норми матеріального права та повно з'ясовано обставини справи, просить суд, в задоволенні касаційної скарги відмовити, Постанову господарського суду міста Києва від 17.03.2006р. у справі №32/74-А та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. залишити в силі.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва №0000162308/1 від 22.08.2005р. виявлено завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24 499 472,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта перевірки №27/23-8/7/32852185 від 13.06.2005р. про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та внесення до бюджетну сум податку на додану вартість  ТОВ "Мегатрейд Плюс" (код ЄДРПОУ 32852185) за період з 01.11.2004р. по 30.11.2004р. В якому перевіряючи ми зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки за результатами перевірки не встановлено факту надмірної сплати ПП "Пегас-2000" (постачальником IV ланцюгу постачання) до бюджету податку на додану вартість у сумі  1 706 233,00 грн.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в розрахунків з використанням кредитних дебетних карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто, положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його відшкодуванням. Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язань по сплаті такого податку в ціні товару. Судами при вирішенні спору не досліджено чи було здійснено сплату податку на додану вартість котрагентами позивача. Судами в повній мірі не досліджено та не надано оцінки доводів податковго органу щодо удаваності угод та безтоварності операцій позивача.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанції передчасно зроблено висновок про те, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту у жовтні 2004р. грошові кошти у сумі 24 499 472,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) приходить до висновку, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального  права, підтверджується матеріалами справи, отже касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 17.03.2006р. у справі №32/74-А та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .