ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I.,Юрченка В.В.,Ліпського Д.В.
секретар: Замега Ю.I.
за участю представників позивача - Шевчука В.П., Лівшуна
В.П., представника відповідача - Ткаченка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції до
товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне
українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс" та товариства
з обмеженою відповідальністю "Плутон" про визнання недійсними
договорів за касаційною скаргою товариства з обмеженою
відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство
"Житомир-Полісакс" на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 29 липня 2005 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2004 року Житомирська ОДПI звернулася до суду з
позовом до ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство
"Житомир-Полісакс" та ТОВ "Плутон" про визнання недійсними
договорів купівлі-продажу на підставі ст.49 ЦК України , між відповідачами №7-4/2002 від
23 серпня 2002 року; №7-5/2002 від 3 вересня 2002 року; №7-6/2002
від 21 листопада 2002 року, згідно з якими ТОВ "Плутон" продав, а
ТОВ СП "Житомир-Полісакс" придбав поліпропілен на загальну суму
2405500. Свої вимоги позивач мотивував тим, що зазначені договори
укладені з метою, завідомо суперечним інтересам держави і
суспільства та просив визнати зазначені договори купівлі-продажу
недійсними та стягнути в доход держави все одержане ТОВ СП
"Житомир-Полісакс" в сумі 2405500 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 26
листопада 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
29 липня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано,
ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції
відповідач - ТОВ СП "Житомир-Полісакс" звернулося з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, який направив її
разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в
силі, оскільки суд апеляційної інстанцій порушив норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що господарська діяльність ТОВ "Плутон"
здійснювалась поза межами правової відповідальності, без
відображення таких операцій в податковому обліку, без сплати до
бюджету відповідних податків і з приховуванням оподаткованого
доходу, що вказує на наявність умислу в останнього діяти всупереч
інтересам держави і суспільства, оскільки рішенням Шевченківського
районного суду м.Києва від 27 січня 2004 року встановлено, що
ОСОБА_1, який за статутними документами є один з засновників
"Плутона" намір здійснювати фінансово-господарську діяльність не
мав.
З таким висновком погодитись не можна, оскільки наявність
умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про
визнання статуту, установчого договору та свідоцтва платника ПДВ
недійсними, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була
відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства,
а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала
місце під час підприємницької діяльності відповідачів.
Тому сам факт визнання недійсними установчих документів не
тягне за собою недійсність всіх угод, укладених таким
підприємством.
Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам,
юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через
фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.
Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи,
необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб,
що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
особа
вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана
кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному
порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того,
що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими
особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон"
встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.1978 (з наступними змінами) до угод,
укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Iнтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами
оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати
податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Відтак, стверджуючи про укладення спірних угод з метою,
завідомо суперечною інтересам держави, позивачем має бути
доведено, що такий договір був направлений на ухилення від сплати
податків, і в результаті укладення та виконання цього договору
державі спричинені збитки.
Позивачем не доведено наявність у ТОВ "Плутон" а тим більше у
ТОВ "Житомир-Полісакс" податкового боргу у зв'язку з не сплатою
сум податкових зобов'язань за наслідками укладення та виконання
оскаржуваних угод. ТОВ "Житомир-Полісакс" виконало всі
зобов'язання по зазначеній угоді.
Відсутність доказів наявності в діях хоча б однієї з сторін
оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність
підстав для застосування визначених в статті 49 Цивільного кодексу
України правових наслідків, пов'язаних із стягненням виконаного.
За змістом закону правовідносини регулюються тими
матеріальними нормами, які були чинними на час виникнення цих
правовідносин. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції
безпідставно вказав в кінці мотивувальної частини свого рішення
про те, що позивач не вправі застосовувати ст.49 ЦК Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який втратив чинності з 1 січня 2004 року.
Судами безперечно встановлено, що оспорювані угоди були укладені в
2002 році.
Враховуючи наведене рішення суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню, а рішення суду - залишенню в силі, як
помилково скасоване з виключенням з мотивувальної частини рішення
помилкового посилання на неможливість застосування позивачем ст.49
ЦК Української РСР.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс"
задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
29 липня 2005 року скасувати, а рішення господарського суду
Житомирської області від 26 листопада 2004 року залишити в силі
виключивши з мотивувальної ча стини цього рішення посилання на
неможливість застосування позивачем ст.49 ЦК Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурні
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський